«Шахтар» — «Верес» — 1:0 (0:0)
Чемпіонат України. 18 тур. 27 лютого. Львів. Стадіон «Арена Львів». +6 градусів. 2000 глядачів.
«Шахтар»: Різник, Конопля, Бондар, Матвієнко, Педро, Педріньйо, Криськів (Назарина 76), Очеретько (Ізакі 46), Аліссон (Бондаренко 87), Мейрелліш (Траоре 63), Проспер (Невертон 63).
«Верес»: Горох, Стамуліс, Ціпот, Гончаренко, Корнійчук, Бойко, Харатін (Годя 88), Фабрісіо (Чечер 76), Баїя (Шарай 60), Ндукве (Стень 76), Веслі (Гонсалвеш 60).
Гол: Бондар 81.
Навряд чи у кого були великі сподівання на успіх «Вереса» у виїзному матчі проти «Шахтаря». Занадто нерівні можливості у команд, занадто велика різниця у рівні гравців та їхній кількості. Але це зовсім не означало, що шансів не було взагалі. Вже не перший десяток років рецептом успіху в поєдинках проти помаранчево-чорних є для українських команд надійна гра у захисті й гострі контратаки. Саме так восени «Шахтар» був розгромлений на своєму полі командою із Черкас. І саме цього варто було очікувати від «Вереса». Якби не одна деталь, точніше, тенденція. Вже другий сезон до Рівного привозять сумнівної якості бразильців, чиї імена нічого нікому не кажуть. Можливо, тренер рівнян, який свого часу був у складі «Шахтаря», вирішив скопіювати модель гри останнього. Згадана модель передбачає захист із українців, які відбирають м’яча у суперників і віддають його уперед бразильцям, які й забезпечують результат.
Одного не врахували тренери та селекціонери «Вереса» — саме лише бразильське походження на робить із футболіста «зірку». Очевидно, що дванадцять (!!!) бразильців «Шахтаря», чи не кожен з яких коштує більше за увесь «Верес» разом із тренерами та персоналом, і бразильці з Рівного, готові грати практично задарма, не мають між собою нічого спільного, окрім паспорта.
Так чи інакше, але побудова гри гостей була практично такою ж, як і у господарів. Захисники «Вереса» разом з опорними півзахисниками Харатіним та Бойком самовіддано кидались у боротьбу, аби перехопити м’яч і віддати його уперед трьом бразильцям. Захисники «Шахтаря» разом з опорними півзахисниками Криськівим та Очеретьком робили те ж саме і віддавали м’яча уперед чотирьом бразильцям. Та коли бразильці «Шахтаря», отримавши м’яч, гостро атакували ворота суперника, то бразильці «Вереса» не знали що з цим м’ячем робити. Спроби показати «бразильську» техніку на суперників не діяли — захист «Шахтаря» ще не таких бразильців бачив. Як наслідок, гості швидко втрачали м’яч і змушені були захищатися. Що казати, коли єдиний за усі гру точний удар по воротах «Шахтаря» завдали не бразильці, а капітан команди Харатін, який підключився до атаки.
За такого розкладу шансів у рівнян не було — коли у другій половині гри господарі замість одних бразильців випустили інших, сил оборонятися вже не було. Було очевидно, що «Шахтар» рано чи пізно заб’є. Так воно і сталося — втомлені рівняни, які слідкували за справжніми бразильцями, не вгледіли за Бондарем, який прибіг на кутовий і добив м’яча у практично порожні ворота. Бразильці «Вереса» на той час вже відпочивали.
Який висновок? Спроба «Вереса» грати у ту ж гру, що й «Шахтар», виглядала як погана пародія. Безплатні бразильці були на полі малоефективними, якщо не сказати більше. Вони не посилили, а скоріше послабили гру команди. Проти справжніх бразильців обрана тактика виявилась щонайменше помилковою. Одне добре — всі побачили, чим справжні бразильці відрізняються від тих, яких привезли і, треба думати, ще привезуть до «народного клубу». Добре, що у команди є певний запас очок, який варто було би поповнити у грі проти черкаського ЛНЗ цього понеділка. Хочеться сподіватися, що тренери «Вереса» зроблять висновки з гри з «Шахтарем» і ми побачимо гру, а не пародію!
Микола НЕСЕНЮК.
