На Рівненщині провели в останню дорогу вісьмох військовослужбовців, які віддали життя за Україну. Попрощалися з Андрієм Бабіком із Вараської громади, Леонідом Крупком із Дубровиччини, рівнянином Юрієм Гнесюком, Ігорем Демчуком із Малолюбашанської громади, Андрієм Жулавніком зі Здолбунівщини, Миколою Максимчуком з Острожчини, Олегом Лобачем із Костопільщини та Олегом Гарбаром із Дубенщини.
Андрій Бабік народився 29 січня 1982 року в Луцьку, згодом разом із родиною переїхав до Вараша. У березні 2022 року добровільно вступив до лав Сил територіальної оборони ЗСУ. Служив бойовим медиком 104-ї окремої бригади тероборони, виконував завдання на Бахмутському та Куп’янському напрямках, а також на прикордонні Сумщини. За службу мав низку державних і військових відзнак. Молодший лейтенант загинув 28 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Леонід Крупко народився 29 квітня 2002 року та проживав у селі Сварицевичі. Із жовтня 2023 року захищав Україну, служив оператором радіолокаційного відділення. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що його життя обірвалося 16 квітня 2025 року.
Юрій Гнесюк народився 7 травня 1987 року в Корці, однак усе життя прожив у Рівному. У січні 2025 року долучився до Збройних сил України. Після навчання служив на Сумському напрямку. 4 квітня 2025 року зник безвісти під час виконання бойового завдання в Курській області. Загибель військовослужбовця вдалося підтвердити за результатами ДНК-експертизи.
Ігор Демчук народився 23 серпня 1981 року на Костопільщині. 30 січня 2023 року добровільно став до лав ЗСУ. 29 березня 2024 року захисник загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час він також вважався зниклим безвісти.
Андрій Жулавнік народився 20 серпня 1987 року в Костополі, згодом проживав у селі Новомильськ. У квітні 2024 року став на захист України. Після військового навчання служив у 68-й окремій аеромобільній бригаді імені Олекси Довбуша. Воїн тривалий час вважався зниклим безвісти. Згодом підтвердилося, що він загинув 29 травня 2024 року на Донеччині.
Микола Максимчук народився 5 січня 1970 року в селі Почапки, згодом проживав в Оженині. Служив сержантом на посаді старшого стрільця відділення охорони. Під час військової служби захворів. Попри лікування, 24 жовтня 2026 року серце захисника зупинилося в медичному закладі на Дніпропетровщині.
Олег Лобач народився 4 червня 1978 року в селі Велика Любаша. У березні 2025 року долучився до війська. Після навчання на гранатометника служив стрільцем-снайпером штурмового відділення. Виконував бойові завдання на Харківщині, Сумщині та Донеччині. Із 11 вересня 2025 року вважався зниклим безвісти після виконання бойового завдання в Покровському районі. Загибель воїна підтвердила ДНК-експертиза.
Олег Гарбар народився 3 січня 1978 року та проживав у селі Підлозці на Дубенщині. Гідно ніс військову службу, залишаючись вірним присязі та Україні. Через важку хворобу був демобілізований. 31 жовтня 2026 року серце захисника зупинилося.
Вічна пам’ять і шана кожному воїну, який віддав життя за незалежність та свободу України.
