За близько 50 кілометрів від Рівного, серед лісових масивів, розташоване невелике село Жильжа. Тут постійно проживає близько сотні людей.
Мобільного зв’язку у населеному пункті немає, школу свого часу закрили, а нині працюють магазин і ФАП.
Попри віддаленість та відсутність звичних для міста зручностей, місцеві жителі не поспішають залишати рідне село.
Корінна жителька Жильжі Світлана Кривчук живе тут разом із чоловіком. Подружжя вже на пенсії, веде господарство, а також допомагає синові, який мешкає неподалік і виховує дітей.
Жінка розповідає, що колись сама замислювалася над переїздом. Однак згодом зрозуміла, що саме Жильжа стала для неї місцем, де хочеться залишатися.
Улітку село помітно оживає — до своїх домівок повертаються ті, хто виїхав, приїжджають діти та онуки. Місцеві особливо цінують природу: навколо ліси, є ставок, а неподалік можна збирати гриби та ягоди.
Історія Жильжі налічує не одне століття. Перша письмова згадка про село датується 1599 роком. За словами місцевого краєзнавця Олександра Профорука, назву населеного пункту пов’язують зі словом «жити». За однією з версій, сюди свого часу переселялися люди, які шукали кращих умов для життя.
Втім, мирне сьогодення не стирає трагічних сторінок минулого. Жильжа неодноразово опинялася в епіцентрі воєнних подій.
Однією з найстрашніших сторінок історії села стала каральна акція 21 лютого 1944 року. Тоді нацисти зігнали місцевих жителів до клуні та спалили її разом із людьми. За словами краєзнавця, загинули до 90 мешканців Жильжі.
Сьогодні у селі значно менше людей, ніж колись. Проте ті, хто тут залишився, продовжують жити, працювати, вести господарство й берегти пам’ять про своїх предків.
Для місцевих Жильжа — це не просто маленьке село серед лісів, а рідний дім, куди повертаються покоління.
