– Ми віримо й чекаємо на нашу перемогу. На жаль, її наближення коштує дуже дорого, адже сильні, сміливі та справжні віддають за неї своє життя. Серед них Вадим Кітчак, який повертається додому на щиті… – повідомив у Фейсбуці міський голова Рівного Олександр Третяк.
Вадим Кітчак народився на Одещині у селі Новоукраїнка. Проте усе життя його минуло саме у нашому місті – навчався у 18 рівненській школі, а за тим – у столиці здобув фах ювеліра-огранщика.
– Працював на підприємствах “Укрбурштин”, “Янтар Полісся”, а останні роки – експедитором на фірмі “Оттімо”. Його знали всі, адже він був надзвичайно життєрадісним, товариським, справжньою душею компанії. Завжди усміхався, до всіх знаходив підхід – Вадим дуже любив людей. Він надзвичайно смачно готував. Завжди частував сусідів то шашликом, то ухою, то різноманітними тарілками. Кожного вислухає, кожного почує, – розповідає дружина Героя Людмила.
А ще Вадим – чудовий рибалка. Разом із сином, якому заледве виповнилося 9 років, неодноразово брав участь у змаганнях.
– Він був надзвичайно щедрим щодо дітей, ніколи не відмовляв їм, особливо в тому, що було потрібно. Вадим часто брав сина та нашу 12-річну донечку на прогулянки. Вони дуже любили ці спільні прогулянки, які тривали годинами, – продовжує Людмила.
Війна кардинально змінила життя Вадима. Перший місяць він фактично жив у приміщенні школи, адже волонтерив, допомагав готувати. А за тим вимушений був повернутися на роботу.
– У перших числах березня вже цього року Вадимові принесли повістку. Він проходив строкову службу в армії, тож сказав чітко, що не буде ховатися, що піде служити. Повторював, що мучить нас захистити, щоб ми жили у мирній і вільній Україні. Місяць Вадим був на навчанні, а за тим його направили на Донеччину… – пригадує дружина.
На жаль, 6 травня 35-річний молодший сержант Вадим Кітчак загинув у бою біля села Богданівка Донецької області. Куля пройшла навиліт під бронежилетом.
Поховають його сьогодні у селі Колесники Бугринської громади.
– З цього села родом його дід, який зазнав репресій. Звідси родом моя мама, я… Тому вирішили, що поховаємо його там, аби всі рідні були поряд, – каже дружина Героя.
