Ігри ці завжди проходять за одним сценарієм – команда-«карлик» стоїть усім складом біля власних воріт намагаючись чимдовше не пропустити. Інколи це триває п’ять хвилин, інколи двадцять, часом навіть більше аж поки справжня футбольна збірна не заб’є перший м’яч після чого гра втрачає будь-який інтерес. Раз на багато років комусь із «карликів» вдається не програти, а то й виграти скориставшись миттю удачі. Але це нічого принципово не змінює.
Ви вже зрозуміли чому я про це згадав? Саме так – національна команда України у матчі-відповіді проти Бельгії свідомо грала як той Гібралтар навіть не намагаючись йти вперед. І тому гра йшла до першого пропущеного м’яча після якого українці «посипались» подібно до якогось Ліхтенштейну.
Невже ми і справді аж настільки не вміємо грати у футбол, що схожі на тих «карликів»?
