Однією з тих, хто висловив категоричну позицію, стала дизайнерка Олександра Корчевська.
– Мурал, який пропонують зробити у Рівному на місці монументального панно, зіпсує обличчя всього майдану на Соборній і водночас є нульовим за рівнем художньої майстерності. Він не представляє жодної значної цінності – і його все одно хочуть зробити. Щоби що?
Чому не всіх героїв, а на центральній вулиці міста ми виносимо лише одного? Навіщо ми продовжуємо «культ лєніна», тоді як поруч є стели з героями, де зображені рівнозначно всі, хто поліг з Рівненщини? Краще інвестувати зусилля у створення архітектурної пам’ятки, яка відзначала би кожного і була б місцем спільної пам’яті.
Втрату завжди боляче переживати. Але навіть якщо вам дуже болить, піднімати одного героя вище за інших — це знецінювати всіх решту. Це породжує нову хвилю.
Хвилю лютої шароварщини, у якій кожен будинок, де жили полеглі військові, матиме свій мурал.
Краще вже нікому не давати таких привілеїв. Зробити одне пристойне місце — нормальний меморіал, без натужної «українізації», яка часом виглядає ще гірше за шароварщину.
У світовій культурі родини загиблих часто обирали інший шлях. Замість буквальних пам’ятників вони будували університети (Стенфордський університет, США), лікарні (лікарня Джона Гопкінса, США), госпіси (госпіс принцеси Клементини, Бельгія). Або конкретні корпуси на честь загиблого, як-от «St. George’s Wing in memory of Captain X».
І ця практика була поширена й в Україні у міжвоєнній Галичині, хоча вона й носила певну колоніальну забарвленість. Але називати інституції, а не тільки вулиці чи окремі стіни – це те, що ми робили на початку ХХ століття.
Ми ж натомість ігноруємо цей досвід, провалюючись у… тотемізм, – написала вона у Facebook.
Одразу під дописом її підтримали й інші дописувачі.
Зокрема, військовослужбовець та дизайнер Тарас Іщик написав, що питання муралів законодавчо неврегульоване, і це потрібно спрямувати у правильне русло.
– Цей макет – знущання над загиблим героєм. Якщо я загину – будь ласка, не дай нікому зробити нічого подібного зі мною, – написав Роман Лебедь.
– Ще навіть року не пройшло зі знищення градусника на 15 школі, і ось знову черговий замах на історичний твір мистецтва в нашому місті, ще й під прикриттям патріотизму, – написав Артем Нідерман.
Однак є інша точка зору. Наприклад, волонтер Тетяна Воронцова написала, що цей мурал буде дуже важливий для підростаючого покоління, а частину робіт готова оплатити мама загиблого захисника:
– А хіба має мама Тараса оплачувати створення муралів для всіх полеглих? Вона використовує гроші, які виплатили по загибелі сина на те, що рівняни прозріли – ХТО БУВ ТАРАС! Познайомились з його життєвих шляхом! Повчились і переосмислили своє життя! Цей мурал для наших дітей, які мають знати своїх сучасних Героїв, які ходили поміж нашими вулицями, і були активними громадянами ще за життя, не тільки на війні! Саме фотореалізм, який запропонували відомі художники Кейлас( загугліть які в них роботи по всій Україні) зможе найточніше передати образ Тараса, хто його не знав! А за допомогою інновацій, ви ще зможете почути і голос Тараса! І так, не дуже добре що там ті лярькі, але ж вони не вічні – і СВІТЛО ПЕРЕМОЖЕ ТЕМРЯВУ- як казав Тарас!
Нагадаємо, що рівняни зареєстрували петицію з вимогою знести кіоски з шаурмою та зберегти панно біля ЦУМу.
Читайте також по темі: Панно біля ЦУМуПеред ЦУМом буде мурал
Панно біля ЦУМу у Рівному просять зберегти, а кіоски – прибрати
