Першою та найзрозумілішою проблемою театру було будівництво на Театральній площі, а в «таких умовах театр почувається некомфортно» — не було де навіть афішу повісити. Навіть в останні дні сезону, коли був вкотре зачинений центральний вхід, одночасно на виставах могло бути не більше 370 чоловік — такі вимоги пожежників. А театр, зрозуміло, залежить від проданих квитків. Хоча Володимир Петрів наголошує, що він не ставить перед собою завдання будь-яким чином продати квитки.
— Нас не цікавить заганяти на вистави школярів, аби квитки продалися, — запевняє керівник рівненського театру. — Ми ставимо перед собою більш високі цілі — щоб люди самі сюди прийшли, хотіли отримати якесь задоволення і пішли від нас з певними враженнями. Був випадок, коли організатори показу «Берестечка» у Києві всі квитки продали у школах, а ми, дізнавшись про це, повернули всі квитки назад в театральну касу і потім уже продали їх тим, хто справді хотів побачити цю виставу.
Минулий сезон для самого Петріва був не надто вдалим ще й через те, що він переніс операцію на серці, а тому майже півроку був відсутнім. Хоча перший показ «Калігули» він зустрів уже на робочому місці — саме цю виставу Петрів вважає найцікавішою прем’єрою минулого сезону.
Був рівненський театр протягом останніх дев’яти місяців і на гастролях. Але адміністрація в один голос стверджує, що ці поїздки є для рівненської трупи якщо не збитковими, то точно не прибутковими.
— Ми продавали всі квитки на декілька вистав у Львові і все одно поверталися додому з нулем, — констатує Володимир Петрів. — Хоча були в Житомирі, там ніби щось заробили. Але це одно— або дводенні гастролі, а не як раніше — на декілька тижнів. Ось ректор Житомирського університету Петро Саух (екс-заступник голови Рівненської державної адміністрації. — Авт.) пообіцяв допомогти нам із житлом, щоб ми восени приїхали в це місто хоча б на місяць.
