— У 2007 році ми проводили археологічну експертизу та розкопки у цьому місці — у парковій зоні над Басівкутським озером, — пояснив директор Рівненської філії ДП «Науково-дослідницький центр «Охоронно-археологічна служба України — Рівне» Інституту археології НАН України Богдан Прищепа. — І виявили тут сліди поселення людей періоду бронзового віку, а також ранніх слов’ян. Виявили тут господарські будівлі періоду бронзового віку, глиняний посуд, знаряддя з кременю, а також один дуже цікавий об’єкт — жертовну яму для релігійних церемоній. У цій ямі збереглися уламки кераміки того періоду, а також кістяк бика, якого принесли у жертву. У кутку ями була спеціальна ніша. А в ній — череп тура, а це — культова річ. Така знахідка — єдина в нашому регіоні.
А ось із періоду слов’янських часів ми розкопали житло — напівземлянку з піччю, а в ньому уламки посуду. Можливо, частина цих поселень розташовувалася і на місці нинішнього басейну. Але під час будівництва вони були зруйновані. Усю знайдену археологічну колекцію ми передали в обласний краєзнавчий музей, де вона й нині зберігається.
Усім цим можна було б приваблювати до Рівного туристів, здійснивши музеєфікацію цих поселень, щоб їх можна було побачити. Однак на це потрібні кошти. Це ж стосується і унікального поселення мисливців на мамонтів, яке існувало 15-16 тисяч років тому, що розташоване в районі села Бармаки. У нас же, на жаль, влада сподівається привабити туристів багатогектарними розважальними центрами, а не пам’ятками архітектури.
