У незвичній сумній атмосфері відкривалася чергова фотовиставка у галереї Національної спілки фотохудожників (фотоклуб “Час”). Тут згадували рівненського фотографа, одного із засновників місцевого фотографічного руху Миколу Демченка, який пішов з життя у лютому. Його донька Тетяна вирішила організувати експозицію найкращих світлин батька, заручившись підтримкою колег-фотографів.
Найкращі роботи доповнили кадри інших фотографів фотоклубу, на яких зафіксовано спільні з Демченком моменти чи то роботи, чи то відпочинку у горах. Основна частина експозиції — роботи фотомитця, відзняті ним у різний час і у різних місцях. Багато з них вже брали участь у різноманітних збірних виставках. Згадуючи дружбу або співпрацю з Миколою Демченком, гості відкриття виставки ледь стримували сльози. Особливо важко це було робити у момент, коли присутнім показали документальний фільм, змонтований із старих світлин фотографа, документальних кадрів, навіть уривків його інтерв’ю місцевим телеканалам.
Найбільш символічним моментом експозиції стало те, що вдова митця запропонувала присутнім взяти собі на згадку роботи фотографа, які не увійшли до експозиції, виставивши благодійну скриньку для збору грошей на пам’ятник. Мовляв, фотограф живий, поки його світлини “живуть” в інших людей…
