Санін не лише режисер, а й любитель української автентики, зокрема, таких інструментів, як бандура, кобза, ліра. Тому й захотів він зняти кіно про найтрагічнішу сторінку в історії українських мандрівних музикантів.
У 1934 році усіх кобзарів та лірників, а на той час цей рух був розвиненим, етнографічна комісія Академії наук УРСР запросила на з’їзд цих музикантів у Харків, пов’язавши це з Республіканською олімпіадою міста і села. Насправді ж більше 200 музикантів завезли до лісу, де й розстріляли. Про цю подію історики можуть знати хіба що з розповідей очевидців, оскільки усі матеріали з архівів НКВС стосовно цього було знищено.
Проте у фільмі Олеся Саніна в основі сюжету — історія американського підлітка, який після вбивства батька змушений ховатися від “органів”. Допомагає йому сліпий музикант, з яким хлопчик і подорожує Україною.
У Тараканівському форту знімальна група працювала над сценою, в якій кобзарі та лірники збираються у руїнах, обговорюючи запрошення влади на “кобзарський з’їзд”. Олесь Санін поставився до зйомок фільму з належною йому відповідальністю — фахівці з кастингу були змушені шукати та запрошувати до зйомок акторів непрофесійних. Частина з них — справді незрячі люди, оскільки, на думку режисера, лише вони здатні відтворити на екрані образ та поведінку сліпих музикантів 30-х років. Зокрема, до зйомок запросили й призера Параолімпіади, дзюдоїста Ігоря Засядкевича, котрий завдяки своєму спортивному вмінню знімається у сцені боротьби сліпого лірника з бійцями НКВС. Інша частина акторів — реальні сучасні етномузиканти, кобзарі та лірники.
Саме до їхнього числа й потрапив Андрій Ляшук — відомий у місті пропагандист фольклору, колекціонер народних духових інструментів. Нещодавно він придбав ліру, гру на якій нині й освоює. У стрічці він грає фактично самого себе — музиканта, промовляючи до головного героя лише одну фразу. Але зі знімальною групою він працював ще й як музикант. Режисер, знову ж таки прагнучи натуральності, зажадав від саунд-продюсерів запису музики не в студії, а в польових умовах, де Ляшук і виконував увесь свій репертуар.
— Зйомки залишили багато приємних вражень, особливо той момент, що вдалося поспілкуватися з колегами-музикантами зі столичного кобзарського цеху, — говорить Андрій Ляшук. — І, звісно, багато емоцій від спілкування з незрячими людьми, котрі ніби живуть у іншому, своєму світі — з особливими інтересами і ставленням до життя.
Прем’єра “Поводиря” відбудеться, очевидно, влітку наступного року. Фільм уже цікавий тим, що в роботі над ним задіяні визнані у світі українські митці. Зокрема, за кінокамерою працює найкращий український кінооператор Сергій Михальчук (“Коханець”, “Мамай”, “Матч”), музичною частиною завідує композитор-авангардист Алла Загайкевич. А художником-постановником стрічки є Сергій Якутович, який вже працював над історичними фільмами “Молитва за гетьмана Мазепу” (режисер Юрій Іллєнко) і “Тарас Бульба” (Володимир Бортко). На Рівненщину знімальна група може повернутися ще раз — для зйомок сцени розстрілу лірників, цього разу, можливо, це відбуватиметься на озері Базальтове в Костопільському районі.
