Якщо подивитися на біохімічний склад масла й порівняти його із салом, картина виявляється не такою однозначною, зауважує дієтолог. Молочний жир — це висококонцентрований, рафінований продукт переробки. У природі в такому вигляді він не існує. Натомість сало — це натуральний тваринний жир, мінімально оброблений і з передбачуваним складом, що є його ключовою перевагою.
Порівняння показує: у вершковому маслі міститься близько 215 мг холестерину, тоді як у салі лише 94 мг. Крім того, масло приблизно наполовину складається з насичених жирних кислот, тоді як у салі їх близько 39%. Надмірне споживання таких кислот пов’язують із порушенням ліпідного обміну, а масло часто вживають у значно більших кількостях, ніж рекомендовано.
Важливою відмінністю є й склад жирних кислот. У маслі домінують пальмітинова, міристинова та стеаринова кислоти, саме їхній надлишок асоціюють із ризиками для судин. У салі ж переважає олеїнова кислота (омега-9), яка підтримує здоров’я серця. Її частка в салі майже вдвічі більша, ніж у маслі.
Окрему увагу науковці звертають на арахідонову кислоту. У салі її близько 2%, тоді як у маслі лише 0,2%. Ця поліненасичена жирна кислота відіграє важливу роль у роботі мозку, серця, органів зору та нирок. Також сало містить більше селену — мікроелемента, необхідного для імунітету та антиоксидантного захисту.
Ще один аргумент на користь сала — термічна обробка. Воно має вищу температуру плавлення й під час смаження не утворює бензпірену, небезпечного канцерогену. Тому для готування на високих температурах сало вважають безпечнішим варіантом.
Водночас експерти наголошують: масло не є шкідливим продуктом. Його просто варто сприймати як концентрований жир і використовувати помірно, тобто додавати у готові страви невеликими порціями.
