І досі вирощують на городах ревінь, з якого роблять і начинку для пирогів, і компоти з кислинкою, і домашнє варення. У ньому є чимало цінних речовин, але саме баланс цих компонентів і викликає суперечки. З ним варто бути обережним.
Причина — особливий хімічний склад, який може бути як корисним, так і потенційно небезпечним. Основна претензія до ревеню — високий вміст щавлевої кислоти. За надмірного або регулярного споживання вона може: сприяти утворенню каменів у нирках; порушувати засвоєння кальцію; подразнювати слизову шлунка. Найбільше її в листі, але й у ніжках вона присутня.
Тому лікарі радять не вживати ревінь тим, хто має хронічні захворювання нирок; при сечокам’яній хворобі; за гастриту або виразкової хвороби; людям із подагрою.
Натомість корисним властивостям ревеню сприяє вміст у його складі вітаміну C — підтримує імунітет і допомагає організму боротися зі стресом та інфекціями; мінералів — калій, магній і кальцій, важливі для серця та нервової системи; клітковина та органічні кислоти — стимулюють травлення та роботу кишечнику.
Якщо ви любите ревінь, то відмовлятися від нього повністю не обов’язково. Головне — міра і правильний підхід: використовуйте лише ніжки, листя — під забороною; вживайте не більше 200–300 г на тиждень; обов’язково пийте достатньо води; поєднуйте ревінь із молочними продуктами (сир, йогурт, сметана) — це знижує дію щавлевої кислоти; перед приготуванням бажано бланшувати ніжки.
За помірного вживання ревінь може підтримати імунітет; покращити травлення; мати легкий жовчогінний та очищувальний ефект; урізноманітнити весняний раціон, коли бракує сезонних овочів.
