Минулої суботи на вулиці Фабричній неподалік будинку №1а сталася сутичка між місцевими жителями та чоловіками у військовій формі – ймовірно, представниками ТЦК. Під час конфлікту постраждали троє жінок, які намагалися не допустити, щоб 44-річного рівнянина Олександра посадили до незнайомого автомобіля і вивезли. Згодом стало відомо, що чоловік спробував вкоротити собі віку. Свою версію того, що сталося, побажала розповісти дружина Вероніка Доровенчик:
– Це сталося вранці, 7 числа. Мій чоловік Саша працює на хлібозаводі і йому треба було йти на нічну зміну – броні їм не дають, тож він та його колеги їздять на роботу на таксі і так само добираються назад. Напередодні вночі маленька донька не давала спати, тож він сказав, що піде поспить до себе додому, а потім перед роботою ще зайде і побуде з нами, бо ми живемо поруч. Згодом дзвінок по телефону і чую, що він несамовито кричить: “Вероніка, мене пакують тут, в садочку, ламають!”. Я лишень штани бігом нап’ялила і в чому була, погнала туди. Там біля дитячого садочку, що поруч з будинком, є стежка. Сашко часто нею ходить, бо так ближче. Як виявилося, він побачив, що до нього біжать чоловіки у формі, тому швидко перестрибнув до дитсадка і побіг територією, а вони за ним – наздогнали, скрутили, потягли до машини.
Зі мною надвір на крики вискочили дві сусідки. Тільки-но я добігла, як Сашу вже втрамбували в машину, він вже був побитий, а куртка на ному розірвана. Ми почали його видирати. Уявіть: нас троє жінок проти шести чоловіків. Зав’язалася сутичка. Я їм кричу: ” Що ж ви робите? У нас же маленька дитина!” . Один з чоловіків починає бити мене берцями по ногах, хотів звалити з ніг. Потім він мене лупить, бо я не давала закрити дверцята машини, дуже боляче вдарив ребром об двері, в мене досі з правого боку сильний забій… Потім я оббігаю машину і швидко фотографую номери. Підбігаю з другого боку, відкриваю дверцята і тягну Сашу. А мене просто заливають перцевим балончиком в очі, в рота, у вуха… Я вже осліпла від того, поруч 70-річну пані Зою теж залили, і третю дівчину теж. Потім дізналася, що на мій крик вибігла з дому ще одна моя знайома: вона бачила, що якийсь дідусь дістав з машини монтувалку і розбив їм заднє скло й кричав, щоб відпустили. А вони по газам – і кудись повезли Сашу.
Ми викликали “швидку”, бо Зої стало дуже погано: в неї схопило серце, їй три уколи зробили. Ми були засліплені десь півтори години, взагалі не могли очей привідкрити навіть. В такому випадку вмиватися можна тільки молоком, але не водою. І в жодному разі не можна плакати, бо тоді починає пекти ще гірше, воно просто роз’їдає очі.
За словами жінки, сутичка сталася якраз поблизу відділення Нової пошти. Після інциденту рівнянки також викликали на місце правоохоронців:
– Поліцейські склали протокол про викрадення людини незнайомими у формі. Потім від кожної з нас узяли заяву про нанесення тілесних ушкоджень. Як тільки Зої та іншій сусідці стало краще, вони змогли хоч прочитати ті заяви. Я ж отримала найбільшу дозу і ще довго приходила у себе. Знаю, що десь є відео, як Сашка тягнули з садочку – сталося це близько 9.20. Попросила відео і у співробітників Нової пошти. Я правоохоронцям дала фото номерів автомобіля. Вони їх пробивали по базі і кажуть, що таких не існує. Виходить, що їх відкручують і ставлять, коли треба, щоб потім не вирахували?
Що стосується самого Олександра, то пізніше він все ж повернувся додому. Але вже із забинтованою рукою і в синцях:
– Що було далі? Чоловік потім розповідав, що його везли кудись у приватний сектор, запам’ятав собак-алабаїв. Просив, щоб його вже не били, адже все одно забрали. Був у нього з собою канцелярський ніж. Він його дістав і полоснув собі по венах на руці. Кров сильно текла, на нього почали кричати, що він все заляпав і викликали йому “швидку”. Медики завезли його до міської лікарні, заштопали, а далі повезли на освідування на Дубенську, як самогубцю. Добре, що потім звідти мені подзвонили і сказали, щоб приїхала та забрала чоловіка. Мій номер мобільного він знає напам’ять. Свого мобільного телефону при ньому не було, бо під час сутички його підібрала із землі сусідка і потім віддала мені, щоб його не розбили. Я швидко зібралася і поїхала по Сашу. Я його пофотографувала, який він був побитий. Але побої не “зняли”, важко довести, що він не сам собі їх заподіяв, бо ж тепер “суїцидник”.
Як додає Вероніка Доровенчик, в неї досі болить тіло, пече шкіру:
– Ребро сильно болить, що навіть кашлянути не можу. Лице у мене й нині обпечене, лущиться, злазить шкіра. Нога, куди били берцями, теж болить. Чоловік теж від того відходить… От чому на одних підприємствах є бронь, а тут немає? Хіба виробництво хліба зараз неважливе для країни? Чоловікові 45 років буде влітку. Працюємо з ним позмінно, я теж на своїй роботі на зміні мушу бути зранку і до пізнього вечора. У мене вже куми воюють і двоюрідний брат, всі мої близькі там. А якщо і Сашка заберуть, як нам з маленькою дитиною виживати? Не уявляю…
Речниця обласної поліції Марія Юстицька підтвердила, що звернення до правоохоронців було. Наразі проводиться перевірка.
