«Верес» (Рівне) — «Епіцентр» (Кам’янець-Подільський) 3:3 (0:2)
Чемпіонат України. 26 тур. 2 травня. Рівне. Стадіон «Авангард». 2000 глядачів.
«Верес»: Горох, Сміян, Вовченко, Ціпот, Стамуліс, Бойко, Харатін, Фабрісіо (Кльоц 78) — Гонсалвеш, Стень (Гільєрме 72), Ндукве.
«Епіцентр»: Білик, Климець, Кош, Григоращук, Кирюханцев, Ліповуз, Себеріо, Лучкевич (Сіфуентес 64), Миронюк (Запорожець 90), Рохас, Сидун (Супряга 80).
Голи: Бойко 50, Ндукве 54, Ціпот, 87 — Сидун 5, 57, Миронюк 7.
Перед двобоєм у Рівному його учасники посідали, відповідно, десяте та дванадцяте місце. Тож метою як «Вереса», так і «Епіцентра» було якомога швидше набрати рятівні 30 очок, аби гарантувати собі місце у лізі найсильніших на наступний сезон. За всіма показниками господарі поля були сильнішими і мали впевнено вигравати. Бо кого тоді обігрувати, як не команду, яка прийшла із нижчої ліги, не грає і навряд чи гратиме у місті офіційної реєстрації («Епіцентр» живе і тренується у Києві), «підсилюючись» або вже «відіграними» майстрами футбольного м’яча, або «зірками» другої іспанської ліги? До такої думки схиляв і результат першої зустрічі команд у Тернополі, де на два «хазяйських» пенальті рівняни спокійно відповіли трьома м’ячами і перемогли.
Не так сталося у Рівному — вже на перших хвилинах «Верес» двічі пропустив. Але була упевненість, що так все не залишиться. Занадто вже невисоким був рівень гостей. Все йшло до того, що повториться сценарій зустрічі з «Полтавою», коли «Верес» спочатку двічі пропустив, а потім упевнено відігрався і забив переможний м’яч. Але гості були з ним незгодні. Під гучні матюки мовою агресора від свого тренера вони пішли вперед, забили гол і могли забити ще кілька. Але рівнян вчергове виручив воротар. А на останніх хвилинах господарі поля спочатку забили після кутового з правого флангу, а потім могли забити ще після кутового з флангу лівого. Але це було би занадто.
Який висновок? Яскраві футбольні спектаклі з купою забитих м’ячів, вірогідно, подобаються глядачам. Але якщо згадати, що всі ці м’ячі забивались не завдяки майстерності нападників, а через дитячі помилки захисників, оптимізму меншає. Звісно, якщо не розраховувати ні на що вище за десяте-дванадцяте місце, такого рівня гри «народному клубу» має вистачити. Тим більше що влітку у селекціонерів «Вереса» буде вдосталь часу пошукати «підсилення» серед безробітних африканців, бразильців та інших іноземців. Хоча досвід «Олександрії», яка минулого сезону була другою, а потім, запакувавшись футбольним мотлохом з усього світу, ганебно вилетіла до першої ліги, доводить, що немає нічого неможливого.
Цієї суботи на «Верес» очікує випробовування порожніми трибунами стадіону-гіганта у Львові, де рівняни гратимуть з місцевим «Рухом», чия подальша доля залежить не стільки від набраних очок, скільки від волі власника, якому може набриднути викидати грубі гроші за право сидіти у віп-ложі порожнього стадіону. У «Вереса» таких проблем ніби немає. Поки що. А там подивимось…
Микола НЕСЕНЮК.
