Про це Олександра Корчевська написала на своїй фейсбук-сторінці:
– НБУ презентував купюру 2000 гривень із Василем Стусом. На ній — знову піратський шрифт у російській кирилізації. Так, знову.
Коротка передісторія для тих, хто не застав. У 2019 році Богдан Гдаль і Андрій Шевченко виявили, що на банкноті 1000 грн (і, як з’ясувалося, на 20, 100 і 500 грн) напис зроблено шрифтом Bickham Script — але не офіційним. Оригінал створив американець Річард Ліптон, права належать Adobe, і до 2016 року офіційної кирилиці в шрифту не існувало. Зате у 2005-му росіянка александра гофман видала шрифт Ліптона від свого імені — у шрифтових колах вона добре відома саме краденими кирилізаціями чужих шрифтів.
Дизайнер Adobe Франк Грісхамер офіційно підтвердив: на гривні — саме піратська версія.
Реакція НБУ тоді: спростували, назвали шрифти “авторською графікою”, під тиском резонансу пообіцяли конкурс на дизайн банкнот. Конкурсу не було.
Минуло сім років. Повномасштабна війна йде п’ятий рік. І сьогодні нова банкнота найвищого номіналу — данина пам’яті шестидесятників Василя Стуса, поета, якого росія замучила в таборі, “боривітра” Алли Горської, є також і інші шрифти і натяки, в тому числі навіть на “чебаниківський” слід — банкнота виходить з тією самою краденою російською кирилізацією.
Вдумайтесь у цю конструкцію: ім’я Стуса поруч де на державній валюті число написане літерами, які росіянка вкрала в американського дизайнера. Це діагноз нашій нездатності:
У державі, де є десятки шрифтових дизайнерів світового рівня, де є жива каліграфічна і друкарська традиція, головний фінансовий орган сім років не може знайти ані бюджету, ані волі на власний шрифт для власних грошей.
Гроші — це найтиражніший носій державної ідентичності. Кожна купюра в кожній кишені — це висловлювання про те, хто ми. І поки що це висловлювання робить російська піратка шрифта. Навіщо ця “дружба” шрифтів з російською піраткою, “єдінєніє шріфтов і народов” – я досі не можу зрозуміти. Чому Національний банк України, структура з особливою відповідальністю і точністю чисто за своїм найменуванням і призначенням, допускає таку халатність в дизайні? Питання риторичне.
Що має статися:
1) конкурс на єдиний шрифт та дизайн для гривні, який НБУ обіцяв ще у 2019-му. Українські шрифтарі є. Спадщина, на яку спертися, є. Бракує тільки рішення і виконання.
2) Лінки на матеріали Богдан Гдаль 2019 року і підтвердження Adobe — за посиланням в коментарі. Зробімо цю розмову гучною, щоб зараз за розголосом сталася дія.
