«Виявляється, навіть столичних мешканців і туристичних «гурманів» наше місто може приємно вразити. Минулої неділі знайомила з Рівним чергову туристичну групу зі столиці. Навіть спека не завадила. Більше того, вони просили показати і розказати про деякі об’єкти, про які раніше вже десь чули. Схоже, Рівне і Рівненщина цьогоріч у топі туристичних уподобань».
Про Рівне туристичне ми вирішили детальніше розпитати Світлану Калько, авторку цього посту. Вона відома в Рівному як журналістка, краєзнавиця, авторка трьох книг і понад сотні публікацій про історію міста. Світлана Калько уже багато років досліджує минуле Рівного та знайомить із ним його гостей.
− Ви стверджуєте про цікавість туристів до Рівного. А чи готове наше місто приймати туристичні групи? Якщо говорити в контексті місць для проживання туристів, харчування, доїзду, інших побутових зручностей.
− Чесно кажучи, не знаю… От, наприклад, минулої неділі до Рівного приїхала група з Києва. Вони попросили допомогти знайти заклад, де подають комплексний обід. Я обдзвонила десятки ресторанів і кафе в центрі міста та поблизу нього, але ніде не були готові прийняти організовану групу. Зрештою вдалося домовитися з пивною ресторацією «Кант», і гості були в захваті. Бо ще додатково трішки ознайомилися з нашим пивзаводом, який також є історичним об’єктом, і тим унікальним куточком Рівного, який ми називаємо «рівненською Голландією». Щодо доїзду, то, гадаю, тут проблем немає. Є автобусні маршрути, потяги або власний транспорт.
− Що найбільше вражає туристів під час екскурсій, а що розчаровує?
− Я не пригадую випадків, щоб туристи розчаровувалися Рівним. Навпаки, для багатьох наше місто стає справжнім відкриттям. Часто люди приїжджають сюди вперше й майже нічого про нього не знають, тому історії про минуле міста, його пам’ятки та цікаві факти справляють на них сильне враження. Особливо це стосується гостей із великих міст, які спочатку сприймають Рівне як провінційне, але після екскурсії змінюють свою думку. Дуже подобаються гостям також екскурсії в органному залі, які є доповненням до моїх екскурсій містом. Поєднання історії, музики та ще в історичній будівлі колишнього костелу справляє гарне враження.
− Очевидно, щоб було таке враження у туристів, багато залежить і від самого екскурсовода…
− Я завжди кажу, що екскурсовод — це знання, харизма і постійний пошук. Але багато знати — цього замало. Треба уміти цікаво подати інформацію, тримати інтригу, володіти аудиторією. Переконана, що з будь-якого об’єкта чи події можна зробити «родзинку», але так, щоб, як кажуть, не передати куті меду. Завжди застерігаю туристів від сумнівних публікацій чи відео на кшталт «усе Рівне пронизане підземними ходами, деякі з них пролягають під річкою Устею»… Такі твердження не відповідають дійсності й спотворюють історію міста.
− Судячи з ваших розповідей, часто під час екскурсій трапляється таке, що й не планувалось. І саме ці несподівані ситуації додають екскурсії «родзинку». Розкажіть про такі моменти.
− Часто різні цікавинки у нас у буквальному сенсі слова лежать під ногами. Я дуже люблю такі знахідки і завжди ділюся з тими, хто хоче слухати і знати. От, наприклад, Лебединка, уздовж якої все ще триває реконструкція системи водовідведення. Підступи до одного з основних туристичних об’єктів Рівного — колишньої гімназії — не надто привабливі зараз, але… Ремонтні роботи підказали цікавинку, яка справді просто «під ногами» (це моя знахідка, тому ділюся нею лише з екскурсантами). Гості — вражені. А я — знайшла черговий привід таки пишатися нашим краєм і містом зокрема. У Рівному є чим здивувати мандрівників.
− Старе Рівне, якого вже немає в реальності, а лише на старих фотографіях та гравюрах… Чого саме вам найбільше шкода з того, що вже втрачено? Що з того, що вже зруйновано, вам би найбільше хотілося показати сьогодні своїм слухачам?
− Сказати, що старого Рівного немає в реальності, буде неправильно, адже фрагменти його, окремі квартали, будинки ще зберігаються. Завдяки цьому Рівне ще зберігає офіційний статус міста історичного. Це Лебединка, вулиці Замкова, Шкільна, Соборна, 16 Липня, парк імені Шевченка, район Воля, військове містечко, пивзавод, Успенська церква та інші місця. На жаль, багато з них втратили свій автентичний вигляд. Найбільше шкода знищеного палацу Любомірскіх. Він міг би бути унікальною місцевою пам’яткою. Шкода спотворених найдавніших вулиць Замкову і Шкільну. Лише на фото ми можемо сьогодні бачити пам’ятку промислової архітектури початку ХХ століття — першу рівненську електростанцію, збудовану Станіславом Любомірскім. Її знищили під час будівництва торгового центру, залишивши лише фрагменти бічних стін. Не можна без жалю дивитися на будівлі у військовому містечку, яке можна вважати музеєм просто неба. Колишній Будинок жовніра, що перебуває у власності Міністерства оборони, роками занепадає, хоча є важливою частиною історії міста. «Родзинками» міської архітектури є будинки, зведені в так званому цегляному стилі. Незважаючи на різні оцінки цього архітектурного напряму, вони є зразками міської забудови минулих часів. І їх варто зберегти. Бо саме такі будівлі, а не сучасні скляні висотки, приваблюють туристів. У самісінькому центрі, на розі вулиць Соборної й Петлюри, німим докором стоїть один із колись найкрасивіших будинків Рівного — родини Гальперіних — обшарпаний і занедбаний. Дуже шкода спотворену найстарішу будівлю міста, яка має статус національної пам’ятки — церкву Успіння Богородиці. Водночас є й гарні приклади поводження з історичною спадщиною: корпуси пивзаводу «Бергшльосс» та колишній будинок власника пивзаводу Пісюка. За всіма правилами триває реставрація будівлі колишньої лазні Зафрана. Але, на жаль, у Рівному такі приклади є поодинокими.
− Ви завжди говорите про Рівне з великим захопленням… З чого почалася ваша зацікавленість історією?
− Ще школяркою я мріяла стати дикторкою, екскурсоводом, істориком, журналісткою. Упродовж свого професійного життя фактично спробувала себе в усіх цих професіях і в кожній змогла реалізуватися. Сьогодні у своїй діяльності поєдную увесь цей досвід. Зараз працюю гідом в обласній філармонії, де проводжу дві авторські тематичні екскурсії. У 2017 році створила інформаційно-пізнавальний сайт «РівнеРетроРитм», відтоді повністю присвятивши себе дослідницькій та екскурсійній діяльності. А перший досвід історичних досліджень я отримала ще під час роботи в об’єднанні парків. Захотілося дослідити історію парку, тому я почала працювати в архівах, збирати матеріали, створила міні-музей парку та проводила екскурсії. Саме тоді я вперше відкрила для себе історію родини Любомірскіх і зрозуміла, що багато сторінок історії Рівного були спотворені або замовчувані в радянський період.
− Яким ви бачите майбутнє туристичного Рівного?
− Вважаю, що майбутнє туристичного Рівного безпосередньо залежить від майбутнього України в цілому. Якщо закінчиться війна й країна почне відновлюватися, то разом із нею відроджуватиметься і туризм. Без цього говорити про перспективи дуже складно. А тим часом я не втомлююся повторювати: Рівне варте того, щоб про його історію дізналося якомога більше людей.
Аліна БИК.
Про прогулянки містом «Цікаве Рівне зі Світланою Калько» можна домовитися, зателефонувавши за номером: 096 38 712 53.
