Мінський аеропорт

Вперше я туди потрапив на початку двотисячних у складі делегації, що прибула до Мінська чартерним рейсом. Аеропорт столиці Білорусі зустрів нас повною тишею. У розкладі рейсів, що прикрашав головний зал повітряних воріт сусідньої країни, значилось менше десяти рейсів, а біля входу нудьгували кілька таксистів, проводячи нас безнадійними поглядами — ми йшли до автобусів, які на нас очікували. Ця картина мене тоді глибоко вразила. Бо за годину до цього ми вилетіли з Борисполя, який не встигав приймати авіарейси з усіх кінців світу. Рейсів по Україні майже не було, але тоді це вважалось тимчасовим. Особливо у порівнянні з Мінськом, до якого практично не було кому летіти. То була наочна ілюстрація того, як наші колись братні народи пішли у своєму розвитку протилежними шляхами. Минуло трохи більше десяти років. У новозбудованому бориспільському аеропорту штовхалися тисячі пасажирів. І чи не половина із них вилітала до… Мінська, куди літаки з Києва вирушали кожні пів години. Так, це було після 2014 року, коли к»ц»пи збили малазійський «Боїнг» із мирними пасажирами, чого, здається, досі не підтвердило толерантне міжнародне правосуддя. Як наслідок, авіасполучення між Україною і Росією було припинено. Ось тоді й почалась «мінська лихоманка». Тисячі наших співвітчизників, які мали справи у Москві, почали літати туди через Мінськ. У тому числі нинішній президент нашої держави, який тоді заробляв на життя клоунством у Росії. Ніде тоді про це не оголошувалось, ніяк офіційно не пояснювалось. Просто почали літати туди-сюди через Мінськ, зробивши місцевий аеропорт ледь не глобальним транспортним центром. І літали аж до лютого 2022-го… До чого я це згадав? Просто все частіше чую твердження про те, що війна у нас розпочалася не 2022 року, а 2014-го. Ви це серйозно? А як же по пів сотні рейсів на Мінськ щодня? Забули? На жаль, так воно і є. У нас забувають чи згадують про ті чи інші факти саме тоді, коли треба. Чи то владі, чи то опозиції. Як наслідок, ні тим, ні тим не вірять. Першим забрехався Порошенко. Забрехався настільки, що народ був готовий проголосувати за клоуна, аби не чути цієї брехні. В результаті отримав нову брехню, ще гіршу. За яку під час війни слід було би карати найжорстокішим способом. І брехні цієї стає все більше і більше. Одна радість — літаки до Мінська від нас більше не літають. А заодно і в усі інші міста світу.