Минулого тижня «Верес» двічі з’їздив до Львова. Спочатку до Куликова, що за десяток кілометрів від обласного центру, на кубкову гру з місцевою командою, а потім власне до міста, де провів поєдинок сьомого туру чемпіонату України. Але про все по порядку.
«Куликів Білка» — «Верес» — 0:1 (0:0)
Кубок України. 17\16 фіналу. 16 вересня. Куликів. Стадіон «Куликів Арена». 550 глядачів.
«Куликів Білка»: Климов, Гаврушко (Нечипоренко 64) Калинчук (Галадей 61), Савошко, Сасовський, Копил, Волков (Мальський 46), Бей (Патуляк 46), Панасюк (Лісовик 61), Шарабура (Семотюк 69).
«Верес»: Горох, Протасевич, Ціпот, Вовченко, Сміян, Харатін (к), Нійо (Чечер 46), Гонсалвеш (Багрій 80), Баран (Фабрісіо 46), Шарай (Гільєрме 63), Александров (Видрич 71).
Гол: Харатін 45.
Команда із приміського селища, з якою «Вересу» довелося зіграти у черговому раунді кубкового турніру, представлявляє собою яскраву ілюстрацію шляху, яким останнім часом рухається наш футбол. Аби досягнути швидкого успіху, досить привести до ладу сільський стадіон або навіть не приводити, а орендувати чужий, та запросити групу футболістів, які виявились непотрібними в інших командах. Це практично гарантує вихід до першої ліги, де кубковий опонент рівнян йде поки що серед лідерів. Кубкова гра стала подією і для селища Куликів, і для Мирона Остапчака, місцевого підприємця, який від доброї душі фінансує увесь цей проєкт. У нагороду за це Остапчака та його друзів, родичів та знайомих показували під час телетрансляції чи не частіше за футболістів. Решті глядачів теж було цікаво подивитися на зібраний у «Вересі» інтернаціонал з усієї планети. Інтернаціонал нічого особливого не показав, тому публіка швидко повернулася до звичного для себе лузання насіння.
Було помітно, що господарі поля націлились відстояти гру у захисті, а потім шукати щастя у серії одинадцятиметрових. Це їм досить легко вдавалося — лінія атаки «Вереса» особливих труднощів для куликівців не створювала. І коли всі вже налаштуватися йти на перерву, Харатін після подачі кутового влучив у дальній кут воріт. Після цього другий тайм вже можна було не проводити — гра була зроблена. Тренери обох команд дали пограти усім дозволеним регламентом футболістам, і всі розійшлися задоволеними. Господарі — тим, що не програли «страшним» бразильцям із Рівного з розгромним рахунком, гості — тим, що обійшлося без травм і нервів. У наступному кубковому двобої «Верес» знову зіграє на виїзді. Наприкінці жовтня рівняни зустрінуться у Києві з командою «Лівий берег».
«Карпати» — «Верес» — 1:1 (1:0)
Чемпіонат України. 7 тур. 20 вересня. Львів. Стадіон «Україна». 8300 глядачів.
«Карпати»: Мисак, Вантух (Мірошниченко 70), Педрозо, Бабогло, Іван, Фелліпе (Алькайн 55), Моха, Чачуа, Русин (Лях 70), Сері (Костенко 62), Карабін (Бруно 55).
«Верес»: Горох, Сміян, Вовченко, Ціпот, Протасевич, Чечер (Баран 72), Харатін, Шарай (Гільєрме 66), Фабрісіо (Видрич 83), Гонсалвеш, Александров.
Голи: Феліпе 24 — Гонсалвеш 82.
Відносини між «Вересом» та «Карпатами» останнім часом виглядають щонайменше складними. Причин для цього досить. Головне — через це ігри між командами проходять у принциповій і дуже гострій боротьбі. Не став винятком і звітний поєдинок. Якщо рівняни перед цим лише розім’ялися у кубковій грі в Куликові, то «Карпати» провели дві поспіль гри у Ковалівці, здобувши перемоги і у матчі чемпіонату, і у кубковому двобої. Якось непомітно львівська команда, яка споконвіку була кузнею футбольних талантів, перетворилася на іспансько-бразильський колектив на чолі з іспанським тренером. Тож «Вересу», який теж везе до себе групи іноземців, є у кого вчитися.
Початок гри показав, що рівняни добре вивчили суперника і перекрили усі напрямки атаки львів’ян. Їхній центральний нападник, француз із звучним прізвищем Сері, загубився на полі, власне, як і центральний форвард «Вереса» з не менш звучним прізвищем Александров. Що вдієш — не щастить поки рівнянам із бразильськими атакувальниками — за понад рік з початку їхнього завозу до Рівного ані Веслі, ані Фабрісіо, ані Гільєрме не забили ще жодного м’яча. Тому у Львові зі старту вийшов лише Фабрісіо, який як завжди без успіху намагався налагодити гру в атаці. І все було би добре, якби Вовченко не «привіз» абсолютно немотивований штрафний, з якого львівський бразилець Феліпе відкрив рахунок. Бо ж у Львові, на відміну від Рівного, бразильці забивають!
Після цього тактика рівнян втратила сенс, і залишалося лише чекати, коли «Карпати» заб’ють вдруге, а там, може, і втретє. Але допоміг Костенко — львівський форвард одразу після виходу на поле «заробив» вилучення, залишивши свою команду у меншості. Спочатку рівняни не знали, що з цим щастям робити. Та й господарі прагнули тихо дотягнути до фінального свистка. Аж тут прокинувся Гонсалвеш, який усю гру невідомо чим займався і про якого всі забули. Португалець несподівано прибіг до чужих воріт і замкнув флангову передачу. Надалі вже була не гра, а штовханина — львів’яни не могли повірити, що не виграють, а рівняни — що не програють. Так все і закінчилось — 1:1. На цьому з футболом у Рівному перерва до жовтня.
