Нещодавно в Дубні обвалилася частина фасадної стіни будівлі Луцької брами, яка є національною пам’яткою архітектури ХVІ-XVII століть. Уже багато років унікальна споруда марно очікує на реставрацію, поступово втрачаючи свій автентичний вигляд. Це одна з найстаріших будівель Дубна — рідкісний зразок оборонної вежі-барбакана, яких в Україні збереглися одиниці.
Луцьку браму звели в 1623 році на місці старої дерев’яної брами як західні в’їзні ворота до міста, до яких через земляний вал вів підйомний міст. Вона входила до системи міських укріплень і відігравала важливу оборонну роль. 24 квітня 1623 року князь Олександр Заславський уклав контракт з майстром Львівського цеху мулярів архітектором італійського походження Якубом Мадлайном (Медлені), під керівництвом якого й було зведено браму.
За умовами договору князь мав надати будівничому необхідну кількість каменю, вапна, а також полонених татар як робочої сили. За роботу майстрові належало три тисячі польських злотих. Суму оплати було розбито на три частини: перша авансом одразу, друга — «на Святого Яна», третя — по завершенні роботи. Брама повинна була бути 13 ліктів завширшки і 21 лікоть завдовжки.
Спочатку це була двоярусна будівля з арковим проїздом. Прямокутна частина своїм торцем була обернена в бік міста, значна частина бічних стін ховалась за земляним насипом валу. Овальною частиною брама виступала за межі земляного валу. Ця вежа схожа з Луцькою і Татарською вежами, що в Острозі, оскільки будував їх один архітектор Якуб Мадлайн. Тільки вежа в Дубні збудована ним повністю від фундаменту, а в Острозі він лише добудував до веж верхній аттик. Так вважають сучасні дослідники.
Під вежею був підвал з підземним ходом, який, за легендою, буцімто вів аж до Дубенського замку. Два нижніх яруси зведено з каменю пісковика. Верхній, добудований у XVIII столітті — з цегли. Товщина стін поярусно зменшується, внаслідок чого всередині утворилися уступи кам’яної кладки, що слугували основою для несучих конструкцій дерев’яних обхідних галерей, які були розташовані біля бійниць другого, а пізніше й третього ярусів. Кладка вежі по периметру на кількох рівнях армована дерев’яними зв’язками діаметром 17–19 сантиметрів.
У 1785 році за часів володіння Дубном князем Міхалом Любомірскім Луцьку браму було перебудовано. Надбудовано третій ярус, а зубці аттику було знищено. Замість бійниць пробито віконні прорізи, переплановано інтер’єр. Проїзд через браму було замуровано, а поряд з нею проклали вулицю. Аналіз архітектурних елементів, що з’явилися після перебудови (зокрема рустування), дає підстави науковцям вважати автором змін королівського архітектора Домініко Мерліні. Він у той час якраз працював над перебудовою палацу Любомірскіх у Дубенському замку. З тих часів на фасаді будівлі збереглася табличка з викарбуваним написом: «Ta brama obnowiona roku 1785» («Ці ворота відновлено в 1785 році»). Але в 1967 році радянські горе-реставратори додумалися просто по автентичному напису набити інший: «Реставровано в честь 50-річчя Великого Жовтня». От така «реставрація»…
Змінивши своє оборонне амплуа, Луцька брама стала слугувати іншим цілям. Одним із найтаємничіших періодів її існування був час, коли в її стінах облаштували свій «офіс» масони. Князь Міхал Любомірскі згідно із розпорядженням Великої ложі «Катерини під Північною Зіркою» заклав у своїй вотчині в Дубні шотландську ложу, яка отримала назву «Досконала таємниця», та очолив її. Ложа «Катерина під Північною Зіркою», заснована у Варшаві у XVIII столітті, відіграла ключову роль у поширенні масонства на українських землях, ставши материнською структурою для кількох відомих осередків в Україні, в тому числі й у Дубні.
Саме там, на другому поверсі Луцької брами, відбувалися засідання «Досконалої таємниці» під проводом Великого майстра ложі Міхала Любомірского. Серед учасників тих зібрань був і творець польського театру Войцех Богуславскі, який наприкінці ХVІІІ століття очолював придворний театр Любомірского в Дубні.
Після продажу Дубна княгині Барятинській старовинна будівля довго стояла пусткою. У міжвоєнний період ХХ століття в потужних стінах колишньої твердині розмістився польський військовий комісаріат. У роки Другої світової війни Луцька брама слугувала нацистською в’язницею, де утримували місцеву інтелігенцію.
Радянська влада пристосувала будівлю під адміністративні потреби, а з набуттям Україною незалежності в 1991-му історична кам’яниця «пішла по руках»: бар, магазин ритуальних послуг, приміщення для потреб Рівненської єпархії ПЦУ. На початку 2000-х років відремонтовано дах і відновлено ренесансний аттик по периметру всієї будівлі. Статус однієї зі складових Дубенського заповідника ще якось вберігає будівлю від знищення, але навіть він не зможе протистояти наступу невблаганного часу.
Світлана КАЛЬКО,
retrorivne.com.ua
