«Лівий берег» — «Верес» — 0:1 (0:1)
Кубок України. 1/8 фіналу. 27 жовтня. Київ. Стадіон «Лівий берег». 150 глядачів.
«Лівий берег»: Жмурко, Соколов, Якимів, Бондаренко, Сідней, Челядін (Банада 73), Криворучко, В. Волошин (Андрадіна 77), Квасниця (Воробчак 46), Бонсу (Вендел 46), Н. Волошин (Шастал 73).
«Верес»: Горох, Протасевич, Ципот, Вовченко, Сміян, Шарай (Гільєрме 68), Баран (Уоллі 79), Чечер, Веслі (Гонсалвеш 68), Фабрісіо (Мігуцький 67), Александров (Харатін 68).
Гол: Веслі 41.
На кубкову гру до столиці «Верес» вирушив після трьох поразок поспіль у чемпіонаті України при нулі забитих м’ячів. Суперник був аж ніяк не найвищого рівня — команда з південної околиці Києва, маючи чудову інфраструктуру, не має поки високого рівня гравців і не ставить перед собою великих завдань — залишитись у лізі найсильніших є найбільш реальною метою для «Лівого Берега». Водночас у команди більш аніж досвідчений тренер і ціла група гравців, які побачили футбольного світу. Так той же Шастал свого часу успішно грав за «Верес».
Долю гри вирішила помилка захисника господарів, який необачно кинувся назустріч Веслі поблизу власних воріт давши тому можливість обіграти себе і спрямувати м’яча у ворота. Радість рівенського бразильця з такої нагоди була неймовірною — вперше і востаннє він забивав за «Верес» ще понад рік тому у ворота аматорської команди також у кубковому турнірі. Відтанцювавши цю подію разом із іншими бразильцями, гості ледве стримали досягнуту перевагу і мають подякувати арбітру, який не призначив у їхні ворота цілком заслужений одинадцятиметровий. Так чи інакше ця перемога за словами тренера мала допомогти «Вересу» вийти з ігрової кризи. Ну і, ясна річ, дати привід зробити групове фото із виразом такої радості, ніби переможена не тринадцята команда чемпіонату України, а щонайменше мадридський «Реал».
«Верес» — «Чорноморець» — 1:3 (1:2)
Чемпіонат України. 11 тур. 31 жовтня. Рівне. Стадіон Авангард. 1200 глядачів.
«Верес»: Горох, Сміян, Вовченко, Ципот, Протасевич, Харатін (Чечер 59), Баран (Воллі 79), Гонсалвеш (Гільєрме 65), Фабрісіо, Александров (Нійо 59), Веслі (Шарай 59).
«Чорноморець»: Аніагбосо, Фарина, Мельниченко, Жаржу, Пушкарьов, Робакідзе, Курко (Кльоц 83), Хобе, М. Когут (Хома 68), Мба (Йока 83), Алефіренко.
Голи: Веслі 5 — Курко 21, Мба 33, Хома 70.
З танців розпочався і наступний поєдинок «Вереса» вдома проти «Чорноморця». На перших хвилинах гри господарі підловили гостей на помилці, і той же Веслі знову забив! Тепер вже у чемпіонаті. Цього успіху від бразильця уболівальники чекали понад п’ятнадцять місяців! Дарма казати, що бразильські танці після цього були ще більш запальними, аніж у попередній грі. Гравці раділи так, ніби вже перемогли, хоча грати було ще півтори години, упродовж яких одеська команда, яка перед тим здобула в чемпіонаті лише одну перемогу і сталося це ще у липні, мала повну перевагу.
Гості робили на полі що хотіли! Спочатку захисники «Вереса» чомусь «забули» перед власними воротами Курка, і колишній гравець команди із Рівного зрівняв рахунок. Потім воротар рівнян «подарував» м’яча суперникам, які від подарунка не відмовились. Після цього, повівши у рахунку, одесити спокійно чекали шансу у контратаці після беззубих атак «Вереса». І дочекалися — Хома втік від захисників і забив третій м’яч. Логічним був би і четвертий після передачі ще одного недавнього рівнянина Кльоца, але пронесло!
У підсумку — четверта поспіль поразка у чемпіонаті, дванадцяте місце після нещодавнього шостого і дуже туманні перспективи. Вже очевидно, що ставка на нікому не відомих, але молодих бразильців та інших іноземців провалилася. Тепер «Верес» має або змиритися із пониженням у класі, або терміново підсилювати склад справжніми футболістами, а не любителями запальних танців, які можуть хіба що розважати своїми екзотичними рухами тих, хто рятуватиме «Верес» від вильоту до нижчої ліги. Або не рятуватиме.
Наступна гра чекає нас у Житомирі проти команди, яка ще донедавна була рівною з «Вересом», а тапер є лідером чемпіонату. І якось не віриться у те, що на нас очікує несподіваний результат.
