Голова Дубенського міськрайонного суду Олександра Жуковська поділилася історією зі своєї практики, яка яскраво ілюструє, як сімейні чвари за спадок можуть перетворитися на багаторічну судову тяганину. Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook.
Суть конфлікту
Дві сестри отримали у спадок від батьків половини одного будинку та подвір’я. Спочатку вони жили мирно, але згодом стосунки зіпсувалися. Після смерті батьків молодше покоління однієї з сестер вирішило «відгородитися» від родичів: спочатку з’явився невеликий паркан, потім сарайчик, а згодом і замок на хвіртці. Коли ж померла старенька бабця, молодь і зовсім перекрила доступ до лівої половини господарства, замінивши ворота та звівши двометровий паркан на землі, яка за рішенням суду була під серпітутом.
Виїзне засідання в кукурудзі
Щоб розібратися в ситуації, судді довелося особисто виїхати на місце. Побачене вразило: на правій половині — затишок і ажурна альтанка, а на лівій — руїна, причіп, що роками стоїть у пастці, та пліснява. Аби потрапити на територію, судді, секретарці та охоронцю довелося пробиратися через город, де виросла тридцятисантиметрова кукурудза, обходячи калюжі та кабачки.
«Я почувалась як у фільмі “Матриця”. Сама із золотим нагрудним знаком та в чорній мантії, що розвивалась при ходьбі, ніби плащ», – згадує суддя.
Попри комічність ситуації, рішення було ухвалено швидко: альтанку та паркан, зведені на сервітутній землі, суд зобов’язав знести. Сарай вирішили відсунути, а решту навісів залишили, бо вони не створювали перешкод. Ключі від спільних воріт одна сестра має передати іншій.
Мораль історії
За словами Жуковської, молодша господиня засмутилася, адже їй просто хотілося усамітнення. Однак суддя наголошує: краще спочатку спробувати домовитися, ніж потім розгрібати наслідки поспішних реакцій.
«Сказав суд ворота на двох, значить на двох», – підсумувала вона.
