"Гаряче" лікування

Із санаторію пані Лисак “погнали” додому холод в кімнаті й убоге харчування.
Директора санаторію після звернення невтомної скаржниці щодо умов перебування в ньому оштрафували. Санепідслужба Криму визнала, що в кімнатах справді холодно, кухня не дотримується меню, відсутність страви з м’яса і сиру.
Після звернення в сільську амбулаторію Галина Лисак лікувалася вдома. Однак їй не покращало, тому коли підвищилася температура, викликала швидку допомогу, яка відвезла жінку на консультацію до невропатолога в Рівненський діагностичний центр, звідки її перевезли в міську лікарню. Але там, як стверджує Галина Лисак, їй запропонували заплатити 150 гривень благодійного внеску, оскільки вона є сільським мешканцем, а не з Рівного. Вона відмовилася, запевняючи, що має з собою тільки 100 гривень, які має потратити на лікування. Лише після дзвінка на урядову “гарячу лінію” жінку таки поклали в міську лікарню й призначили лікування.
Але саме в цей час у відділенні тривав ремонт і смерділо фарбою, що стало приводом до чергового звернення на “гарячу лінію”. Врешті пані Галину, яка має алергію, перевели в інше відділення, про що йдеться у відповіді управління охорони здоров’я після її дзвінка. Щодо грошей, то облдержадміністрація відповіла, що благодійного внеску з цієї пацієнтки не брали й не просили, оскільки він не передбачає конкретної суми. А міське управління охорони здоров’я відповіло, що міська лікарня має фінансування лише на ургентну допомогу, яку надає мешканцям Рівного.
Тож щоб було зрозуміло, хто й кого має лікувати і за які гроші, Галина Лисак знову звернулася на “гарячу лінію” з пропозицією запровадити врешті в нашій країні обов’язкове медичне страхування. І на це звернення їй прийшла відповідь з Міністерства охорони здоров’я, що програма економічних реформ передбачає до кінця 2014 року підготовку до запровадження обов’язкового медичного страхування, але тільки “за умови системних змін в організації та фінансуванні системи охорони здоров’я”.
Мирослава Примак, юрист:
— Благодійні внески є добровільними, а не примусовими, і це не може бути підставою для відмови у наданні медичної допомоги. Той, хто вирішив скаржитися на ненадання медичної допомоги та вимогу сплатити внески, має підтвердити це доказами, а не тільки словами. Наприклад, поясненнями очевидців вимагання “благодійних внесків”, очевидців ненадання чи відмови в наданні допомоги, документами, аудіо— чи відеозаписами.