Фраза в деякому сенсі стала “візиткою” української політики. Хотілося б, звичайно, “візитки” яскравіші, позитивні, патріотичні, але…
“Воно й зрозуміло, — прокоментував висловлювання першого президента Олег Філімонов, одеський гуморист. — У нашій все ще досить-таки молодій державі справ безліч, тому можновладцям краще більше працювати і менше говорити”.
Чи варто політикам мовчати і що потрібно, щоб фраза політика увійшла в історію, ми вирішили поговорити з Юрієм Калашниковим, психологом, який став відомим своїми політичними коментарями.
“Політики говорити зобов’язані. І деякі наші політики справді дуже багато говорять. Але біда більшості з них в тому, що вони не надають значення своїм словам, — вважає Ю. Калашников. — Зрозуміло, що говорити, як Черчилль, можуть одиниці. Для цього потрібні знання, ораторський талант, тонке почуття гумору. Крім того, потрібно народитися гуманітарієм, а не технарем. Але високий пост зобов’язує постійно працювати над собою. І те, чого не дала природа, потрібно брати навчанням. І якщо навіть політик не може сипати афоризмами, він повинен зробити домашні заготовки — завчити цікаві звороти, які може видавати за експромт”.
Психолог упевнений, що більшість перших осіб нашої держави, які ще нещодавно були біля керма, в основному користувалися багажем знань, отриманих ще у вузах або в партшколі, і майже не займалися підготовкою до публічних виступів. У результаті — тільки смішили народ, породжуючи українські “бушизми”.
“Були й винятки, — продовжує психолог. – Було видно, що піарники грунтовно попрацювали з Леонідом Кучмою, і в кінці свого другого президентського терміну технар до мозку кісток розговорився. Було помітно, що піарники докладали зусиль і до Януковича. Але там був слабкий грунт, через що на людях траплялися “обмовки за Фрейдом”: Ахматова перетворювалася на Ахметову, композитор Гулак-Артемовський в Гулака-Артьомовського, Чехов ставав поетом… А Віктору Ющенку заважала сипати перлами зайва самовпевненість. Він міг би стати майстром афоризмів, але не виробляв вміння висловлюватися коротко і влучно”.
А щодо нового президента? Чи буде він виблискувати красномовством? — поцікавилися в експерта ми.
“Порошенко прагматик. Особливо образної мови від нього чекати не варто. Але в той же час він хороший менеджер і розуміє, що імідж багато значить для президента. Тому, напевно, буде знаходити час і хороших вчителів, щоб увійти в історію не тільки своїми справами, але й крилатими висловами”.
Мова — мій друг?
Леонід Кучма, другий президент України:
“Україна — не Росія”.
“Якщо програю на виборах — вип’ю стакан горілки, закушу салом і буду далі працювати”.
Віктор Ющенко, третій президент України:
“Ці руки ніколи не крали”.
“Я — гідний батько, у мене вийшло 5 дітей. Це у мене виходить”.
Віктор Янукович, четвертий президент України:
“Я прийняв рішення для себе — поступитися своїми інтересами. І я скажу, у мене інтерес завжди був один — щоб країна була сильною і народ жив заможно”.
Юлія Тимошенко, екс-прем’єр України:
“Пропало все!”
“Сьогодні ви нікого не заманите на місце прем’єра, бо це не крісло, а електричний стілець”.
Леонід Черновецький, екс-мер Києва:
“Я буду заробляти мільйон доларів на день. Адже хто співає краще за мене? Тільки Бог”.
“Я відчуваю тиск з різних місць у різних випадках”.
“Все взято під контроль: підготовка до зими, іржаві труби і лавочки, які фарбують поки без душі, а завтра будуть — з душею”.
Микола Азаров, екс-прем’єр:
“Краще палку перегнути, ніж недогнути”.
“Та пішли ви!”.
“У країні сформувався цілий прошарок кровосісів бюджетних коштів”.
