У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити все про життя й діяння Ісуса Христа. Один з імператорів віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гроб Господній. На штучно створеному пагорбі було збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера, де складали жертвоприношення.
Хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа, знайшли 325 (326) року за часів святого рівноапостольного Костянтина Великого — першого імператора, який став християнином та легалізував християнську церкву в Римській імперії. Мати Костянтина, свята рівноапостольна Єлена на прохання сина поїхала до Єрусалима, щоб знайти місця, пов’язані з подіями земного життя Ісуса Христа, а також відшукати хрест, чудесне видіння якого стало для Костянтина знаком перемоги над супротивником. Святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери.
Від скупчення великої кількості людей не всі могли бачити і цілувати Хрест Господній; тоді Патріарх Єрусалимський Макарій піднявся на підвищення і воздвиг Хрест так, щоб народ міг його бачити. Ця подія і була покладена в основу богослужбового чину Воздвиження Хреста.
У народі це свято називають Здвиженням. Від цього часу настають холодні дні й птахи відлітають до вирію.
