Усе більше рівнян хочуть їхати на заробітки за кордон. Якщо кілька років тому улюбленим напрямком була Росія, то нині — Польща.
— Щоранку під дверима візового центру в Рівному можна побачити десятки людей. Усі за національними візами, які дають право на роботу у Польщі?
М.Б.: — Щодня у Рівному приймають 200-300 заяв, половина — на отримання польської національної візи категорії D. У 2015 році, порівняно з попереднім, кількість заробітчан збільшилася приблизно на 15%.
— Навесні кількість охочих поїхати на заробітки збільшиться. Можливо, з цим пов'язані обмеження у видачі національних віз?
М.Б.: — Ні, жодних обмежень немає.
— Але наразі неможливо в онлайн-режимі призначити дату подання документів до візового центру, повідомляється, що вільних дат немає…
М.Б.: — Якщо говорити про сайт консульства, то там можливо призначити дату подачі документів лише на наступні два тижні, і щодня виділяється тільки 50-70 місць переважно на такі категорії, як карта поляка, міжнародна співпраця, наука і т.п. Для тих, хто претендує на робочу візу, — 5-6 місць, а тому місця зникають дуже швидко. Частина — через брутальні крадіжки нелегальних посередників. Ми вже зверталися щодо цього і до поліції, і до прокуратури, але вони так і не вирішили проблему і злочинців не знайшли. Хтось бронює місця, а потім їх продає. Набагато більше місць на сайті візового центру, яким опікується компанія VFS.Global. Якщо і там виникають проблеми, то через черги. На візу D наразі є місця і на лютий, і на березень.
— Є багато нарікань на роботу VFS.Global. Люди, які не можуть зареєструватися ні через кол-центр, ні через веб-сайт візового центру, звертаються до приватних фірм — і ті одразу ж домовляються про подачу документів. Говорять про те, що працівники візового центру у Рівному співпрацюють з такими приватними фірмами, тому для інших і проблематично "знайти вільну дату".
Беати Бживчи та Міхал Богданович
М.Б.: — Єдина фірма, яка офіційно допомагає в отриманні візи і курує візові центри, зокрема у Рівному, — VFS.Global. Вона виграла тендер, платить податки і репрезентує наше консульство як посередник. Всі інші фірми, які пропонують оформити візи, є нелегальними. Ми з ними не маємо нічого спільного і не радимо людям звертатися до таких фірм. Ми контролюємо візовий центр у Рівному. Поки що не було відомих випадків, щоб працівник візового центру працював посередником з якимись приватними фірмами. Якщо подібне справді відбувається, ми б просили рівнян звертатися до нас із конкретними фактами. Зазначу, що поза загальною чергою можуть хіба що проходити учасники різних культурних чи навчальних програм, які просять нас про допомогу у швидкому отриманні візи.
Б.Б.: — Насправді ситуація з приватними фірмами, які пропонують допомогти з візами, є складною. Якщо підійти до них, то вони скажуть, що лише за певну плату допомагають зареєструватися людині до візового центру, оформити медичну страховку і т.п., що не є незаконним. І у цьому проблема, бо ми знаємо, що вони насправді пропонують більше. Торік ми робили, так би мовити, журналістську провокацію. Попросили одного з журналістів, щоб він підійшов до людини з фірми, яка поблизу нашого консульства, практично в одній будівлі, і сказав, що хоче працювати у Польщі. Жінка у фірмі не запитала ні про те, чим займається журналіст, ні про те, що хоче робити у Польщі. Сказала лише, що за два тижні перетелефонує. За місяць вона вже дала на руки запрошення на роботу від фізичної особи, яка має своє господарство. Журналістові сказали заплатити приблизно 50 доларів за це запрошення, хоча польські роботодавці, зацікавлені в українських робітниках, насправді видають їх безкоштовно. Окрім того, сказала, що потрібно ще заплатити за довезення до Польщі. Це тільки один із прикладів, як багато українців платять за запрошення на роботу, на якій вони взагалі не хочуть працювати.
— Але де тоді мають брати запрошення люди, які вперше їдуть у Польщу на роботу?
Б.Б.: — У цьому парадокс, бо справді такі люди вимушені йти до подібних фірм. На нашу думку, потрібно підписати міжнародний договір про працевлаштування поляків в Україні і українців у Польщі. Наразі є легальні агентства праці, які співпрацюють з польськими роботодавцями, проте їх потрібно шукати. Добре було б, якби українські центри зайнятості займалися працевлаштуванням українців за кордоном.
— Чи не щодня змінюється розмір плати за послуги візового центру. Наразі це — 500 гривень.
М.Б.: — Згідно з умовами договору, який був підписаний із VFS.Global, ціна за візове посередництво становить 18,5 євро. Банківський платіж — у гривнях, а тому змінюється залежно від курсу євро.
— Багатьох, особливо заробітчан, цікавить так званий коридор, коли термін дії візи ще не закінчений, але кількість днів, які людина мала для перебування за кордоном, вже вичерпано. Чи можна відкривати іншу візу, якщо термін дії попередньої не закінчився?
М.Б.: — Шенгенська віза видається максимум на 5 років і передбачає, що людина може перебувати за кордоном не більше 90 днів кожні півроку. Натомість, національні візи видають не більш як на рік і з максимальним перебуванням на 365 днів. При цьому жодних коридорів не виникатиме. Якщо ж національна віза видана на стоденне перебування, до прикладу, але термін її дії довший, то людині доведеться зачекати закінчення терміну дії. Втім, все залежить від типу національної візи. Якщо основною метою подорожі до Польщі є робота , а документом, на основі якого людина отримала візу, є відповідне запрошення від роботодавця, то в цьому випадку максимальна кількість днів перебування на території Польщі – 180. Від дати першого в’їзду до Польщі розпочинається візовий рік, максимальний термін перебування протягом якого – 180 днів. У випадку, якщо віза закінчилася, а дні перебування ще не вичерпані, є можливість звернутися за отриманням нової візи максимально до закінчення візового року та з терміном перебування, який відповідає тій кількості днів, що залишилися невичерпаною.
— Охочих отримати туристичну візу не поменшало?
М.Б.: — Порівняно з 2011-2014 роками значно зменшилася видача туристичних віз. Пов'язано це з економічною та політичною ситуацією в Україні. Окрім того, у зв'язку з введенням біометричних віз ми вже не маємо співпраці із туристичними агентствами, кожен, хто хоче отримати візу, мусить сам прийти у візовий центр для сканування відбитків пальців. Загалом кількість туристичних віз від усіх, які видаємо, становить менше 1%.
— Багатьох цікавить, як отримати так звану візу "на закупи".
М.Б.: — Це найпростіший для отримання тип візи, для якого потрібні тільки основні документи: фото, страховка, декларація, що людина справді їде за покупками до Польщі , іменні фактури або tax free (за наявності попередніх віз „на закупи”), документи, що підтверджують вид діяльності та наявність фінансових засобів для покриття витрат, пов’язаних з подорожжю, підтвердження резервації готелю в Польщі, паспорти. Перша така віза видається на 7 днів, друга — на рік, якщо людина надасть рахунки з польських магазинів, а третя, яку почали видавати з листопада 2015 року, — на два-п'ять років.
— Часто консульство відмовляє у видачі візи і через що?
М.Б.: — Серед усіх польських консульств в Україні наше має найменший відсоток відмов. У 2015 році у видачі візи відмовили 2,5% заявників. Причини різні. Зазвичай відмовляємо тим, хто у Польщі порушив закон або подав неправильні документи, зокрема, запрошення на роботу, отримане у нелегального посередника. Або ж якщо хтось мав попередню візу "на закупи", але був у Польщі безперервно 90 днів, що очевидно свідчить про те, що особа там нелегально працювала.
— Звернень від української влади з проханням обмежити видачу віз для чоловіків не було?
Б.Б.: — Ні. Хоча потрібно відверто сказати, що зацікавлення деяких органів української влади у цьому є. До нас зверталися з проханням надати інформацію, чи були надані візи деяким чоловікам. Звісно, ми таких даних не передали.
— На польсько-українському кордоні можна простояти у черзі і 10-12 годин. Чи можливе вирішення найближчим часом цієї проблеми?
Б.Б.: — До нас часто звертаються з подібним запитанням, хоча це й не компетенція консульства. Особливо це турбує мешканців прикордонної зони, які можуть по кілька разів за день перетинати кордон у рамках малого прикордонного руху і стояти у чергах. Була ідея відкрити ще один пункт пропуску на Волині, поблизу Шацька. Але по лінії кордону проходить річка, і для того, щоб відкрити пункт пропуску, потрібно збудувати міст, а це дорогий проект. Питання мають вирішувати український та польський уряди.
— Українці чекають безвізового режиму. Проте вже говорять, що перетнути кордон в такому разі буде ще важче, аніж зараз.
Б.Б.: — Безвізовий режим скасує лише потребу у візах, проте контроль на кордонах залишиться. Людині доведеться доводити прикордоннику, з якою метою вона їде у Польщу. Чи буде це погіршанням — мені важко сказати. Але очевидно, що буде інший принцип роботи прикордонників і митників.
— Так звана карта поляка дає чимало переваг для її власника. Що потрібно, аби її отримати?
Б.Б.: — У Польщі є пропозиція внести зміни до закону, який регулює "карту поляка", щоб ще більше відкрити свої двері для поляків, яких історія залишила тут, на сході, і які хочуть повернутися до Польщі. Проект діє з 2008 року, і в Україні за цей час "карту поляка" отримали понад 140 тис. людей. При цьому зацікавлення ще дуже велике. Людей, які претендують на "карту поляка", ми приймаємо у консульстві, проте є і чергування консула у містах нашого консульського округу (Рівненщина, Тернопільщина та Волинь). "Карта поляка" дозволяє безкоштовно навчатися у Польщі, надає окремі пільги на відвідування музеїв, безкоштовне лікування у Польщі. Також власникам "карти" не потрібен попередній дозвіл на роботу у Польщі. Отримати "карту поляка" для людини, яка має польське коріння (поляком у роду міг бути дідусь чи бабуся або ж двоє прадідів/прабабусь) і дотримується польських традицій, дуже легко. Розмова з консулом буде польською і про польські традиції та обряди.
