Як відомо, справу про бандитизм, яку відкрили торік проти нині покійного Олександра Музичка та його підопічних, закрили, визнавши лідера "Правого сектора" на Західній Україні невинним. Зняли звинувачення і з тих, хто був з Музичком під час революції та у бармаківському кафе "Три карасі", коли його вбили. Єдиний з команди Музичка, на кого досі відкрита кримінальна справа, — 25-річний Віталій Вотава, водій лідера "правих".
Під час судового засідання
Віталія Вотаву звинувачують у незаконному носінні самозарядного пістолета типу Макарова та восьми патронів. На хлопця відкрито справу за ч.1 ст. 263 (носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї). Покарання за цією статтею — позбавлення волі на термін від трьох до семи років. Віталія у ніч вбивства Музичка, 25 березня 2014 року, затримали київські силовики. Вже більше року тривають судові засідання. Спершу суди були у Тернополі, бо тамтешня прокуратура веде справу, тепер — у Рівненському районному суді. На наступне засідання, призначене на 4 вересня, до суду мають з'явитися свідки — правоохоронці, які затримували Вотаву.
Володимир Гнатущенко, адвокат:
— Проти Олександра Музичка було відкрито дві кримінальні справі. Перша — щодо бандитизму. Але про який бандитизм може йтися, якщо вогнепальна зброя була тільки у самого Музичка? Тож у червні 2014 року справу закрили, виправдавши і Музичка, і кількох хлопців, яких звинувачували разом з ним. Окрім того, була кримінальна справа за різними епізодами дій Музичка: щодо випадку у Рівненській районній прокуратурі з Таргонієм, щодо підстріленого білоруса, появи на президії обласної ради з автоматом і розборки з підпільним цехом цигарок у Гощі. Слідчі МВС бачили, що справа не в'яжеться, тому її передали у Тернопіль, де й закрили, зазначивши, що це у зв'язку зі смертю Олександра Музичка. Коли я взявся захищати Віталія Вотаву — його справу відділили від загальної про бандитизм — почав просити Генпрокуратуру надати мені матеріали справи по Олександру Музичку, оскільки звинувачення Вотави ґрунтується на них зокрема. Мені спершу навіть не відповідали, тоді відправили у Тернопіль, де слідчі зазначили, що у них вказівка заступника прокурора області матеріали мені, адвокату, не давати. Добився їх тільки через дев'ять місяців — у березні. Почав читати — а там усе шито білими нитками. Наприклад, звинувачення у тому, що Музичко прийшов на президію обласної ради з автоматом (мовляв, хуліганство) побудовано на допитах кількох осіб. При цьому вони зазначають, що ніхто не злякався і що президія не була зірвана. Слідчі, натомість, не зважали, що міська рада та обласна після смерті Музичка визнали його героєм та вимагали покарати винних у його вбивстві. Подібних нюансів багато. До речі, справу про вбивство Олександра Музичка вже чотири рази закривали, бо я щоразу оскаржував закриття у Печерському райсуді Києва. Рішення приймав скандальний суддя Вовк, який боїться Генпрокуратури, але і він розумів, що Музичко не вбив себе сам, як стверджують слідчі. Мені цікаво було б подивитися, як Сашко у двох куртках стрибав у вікно розміром 60х80 см. Міліція казала, що він стріляв в оперативника, але куля відрикошетила від шолома. Добре, але ж є запис нападу на кафе — жодного силовика у шоломі не було. Якщо взяти справу про Віталія Вотаву, то вона також має чимало сумнівних моментів. По-перше, працівники "Сокола", які затримували Віталія, підписалися не власними прізвищами. У мене є офіційна інформація, що зазначені у документах люди не працюють у структурі МВС. Звернувся у Генпрокуратуру, силовики на момент затримання не були під захистом. Право бути під захистом вони отримали лише 4 квітня. Чому ж тоді написали не свої прізвища? З кого тепер питати, якщо на суді вони даватимуть неправдиві свідчення? А запитань до них є багато. У матеріалах справи є кілька протоколів від різних правоохоронців, які нібито вилучали пістолет у Віталія. Як в однієї людини один пістолет могли вилучати порізно кілька людей? Окрім того, є протоколи перших допитів Вотави та Доценка, затриманих у ніч вбивства Сашка. Їх везли у різних автомобілях і посадили у різні камери, тобто вони не могли домовитися, і обоє засвідчили, що дорогою до Києва автомобілі кілька разів зупиняли, правоохоронці робили постріли зі зброї і притискали її до рук затриманих. Це щоб залишилися відбитки пальців і щоб можна було потім долучити матеріали про опір під час затримання. До речі, тоді ж брали аналіз "змиву", щоб перевірити, чи був на руках порох. Результатів експертизи до справи не долучили. У Вотави, Яружецького та Ярошика (охоронців Музичка. — Ред.) були пістолети, але пневматичні. Лише Олександр Музичко мав вогнепальні пістолети. Перед тим як поїхати на день народження у "Карасі", хлопці заїжджали у тир "Сікурс" постріляти з власних пістолетів. Віталій взяв прострілену мішень на згадку. Але її, вилучену з кишені, також до матеріалів справи не долучили. Натомість заступник міністра внутрішніх справ Володимир Євдокимов стверджував, що коли Музичко втікав, він зробив 11-13 пострілів з пістолета Макарова. А як Музичко міг це зробити, якщо в обоймі Макарова лише вісім куль? Якщо перезарядив, то чому не знайшли порожньої обойми? А тому, що у Музичка було два пістолети. Отой другий і приписують тепер Віталію Вотаві.
