Балаган «12 стільців»

1779 0

Черговий проект привіз цього тижня в Рівне «Російський незалежний театр». Декілька місяців тому рівнянам не дуже сподобалась булгаковська «Майстер та Маргарита», цього разу те саме можна сказати і про не менш безсмертне творіння Ільфа та Петрова «12 стільців».

«Російський незалежний театр», якщо говорити просто — місце для тимчасового заробітку відомих кіноакторів, не зайнятих у зйомках. Невідомо, чи існує десь у Москві стаціонарне приміщення для цього театру, але зрозуміло, що ввесь його продукт готується для гастролей провінціями. А тому репертуар підбирається більш відомий широкому загалу. Але особливістю театру є одна річ, яка рівенським шанувальникам театру поки що незрозуміла, адже він звик до традиційного театру, а московські зірки пропонують виставу у стилі мюзик-холу з кордебалетом, кабацькими пісеньками, мікрофонами на сцені та великою кількістю непристойних малотеатральних жартів, від яких автори, в даному випадку Ільф та Петров, у труні можуть перевернутися. В антракті від деяких театроманів лунали прості й яскраві відгуки про побачене: «Жах! Не театр, а балаган». Балаганним фарсом дійсно трохи віддавало — купа диму, музика в стилі «Кукарача» та Віллі Токарєва, нововведення на зразок відразливої сцени кохання головного героя та мадам Грицацуєвої (актор Віталій Крапіва!) та до непристойного примітивна гра акторів. Остап Бендер (маловідомий актор Володимир Філатов) не зовсім вдало копіював жорсткий стиль Сергія Юрського. А ось один з його партнерів виставу, можна сказати, врятував — Андрій Федорцов, у народі більш відомий як виконавець ролі Васі Рогова в «Убойной силе», отця Федора зіграв чесно, весело та досить енергійно, за що й отримав найгучніші оплески. Змивши велику кількість гриму по завершенні вистави, Федорцов зі стомленою посмішкою роздавав автографи та фотографувався з усіма бажаючими, а в розмові з журналістами був відвертим: — Мене називають комедійним актором, хоча я вважаю, що актор не має амплуа — він повинен бути і комедійним, і драматичним, і героєм-коханцем, і негідником. Якщо щось одне не вдається — значить, він поганий актор. Комедійний актор є клоуном у поганому значенні цього слова. Але я особисто цього не роблю. Ось роль Рогова називають комедійною, я ж вважаю її драматичною — це ж просто жах, що коїться з людиною — як він живе на таку зарплатню, під каблуком у дружини, в чужій квартирі! — Які ваші враження від роботи з цим театром? — Я не можу говорити про ввесь театр — я не режисер. Є речі, які мені не подобаються. Проте я ж не можу чекати ідеальну виставу, мені дають роль, я її граю. Ось і все. — Андрію, вам не набридло, що десь на вулиці вас можуть гукнути: «Васю, привіт»? — В Росії більшість режисерів мене називають Льончиком. Незабаром на великий екран вийде фільм «Єгер», де я граю злочинця-втікача. Це дуже драматична роль, ми вже отримали всі можливі премії за фільм. Показували його перед владою Москви, так там жінки з дорогим макіяжем просто плакали. Це тому, що я ніби грав поганого чоловіка, проте ми показали, що немає тільки чорного чи білого кольору. У мене є й погане, й добре, й червоне, й синє. Взагалі, за кар’єру мені доводилося грати й божевільних, і ментів, і злочинців, і повних придурків. Але після ролі Льончика я можу померти. І мене запам’ятають. А з Васею — так Бог з ним.


Поділися з нами новиною! Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Коментарі (всі коментарі проходять модерацію)

Залиште вiдповiдь

Читайте також