На Рівненщині 12 тисяч кілометрів меліоративної системи потребують негайної реконструкції. Створені ще у 60-70-х роках, мережі могли б бути придатними 80 років, але за умови постійного догляду за ними. Проте грошей постійно не вистачало. Тож з часом частина меліоративних споруд була розкрадена, канали позамулювалися і позаростали чагарниками.
Сільські ради, які стали власниками внутрішньогосподарської системи, що раніше належала колгоспам, не спроможні були їх утримувати в належному стані. Краще фінансувалась державна частка мережі, так звана міжгосподарська. У зв'язку з цим Рівненська обласна рада почала ініціювати передачу меліоративної системи області з комунальної у державну власність, прийнявши відповідне звернення до Кабміну. А поки триватиме процес передачі, в облдержадміністрації розробили план проведення меліоративних робіт, на який сподіваються отримати 18 мільйонів гривень. — Уся внутрішньогосподарська меліоративна система області щорічно потребує близько 60 млн. грн. на своє утримання, — розповідає заступник начальника Рівненського обласного управління водних ресурсів Сергій Васильєв. — За програмою з обласного бюджету буде виділено 6 млн. грн., 8 млн. — з місцевих коштів та 4 млн. з інших джерел, зокрема, від великих землекористувачів. Тим часом науковці стверджують, що на Рівненському Поліссі розпочалося вторинне заболочення. — У 1998-1999 роках кошти на підтримку осушення ніхто не виділяв, — розповідає кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства НУВГП Світлана Коваль. — Тож системи почали повертатися до природного стану й уже практично не функціонують. Тих грошей, що виділяли, вистачало лише для проведення спостереження: двічі на рік виїжджала група спеціалістів на місця для вимірювання рівня ґрунтових вод та для відбирання ґрунту на перевірку вологості. Нині у нас меліоративна система перебуває у промивному режимі — регулювати рівень ґрунтових вод ми не можемо, не тому що регулятори не працюють, а тому, що їх немає. У 90-х роках усе, що можна було, здали на металобрухт. А якби вона працювала у повному режимі, нам би вдалося уникнути щорічних пожеж на торфовищах. Зрештою, подібна ситуація склалася у всіх країнах пострадянського простору. Росія та Білорусь також не виділяли необхідних коштів для проведення меліоративних робіт. У Білорусі взагалі спершу вирішили не зупиняти процес повторного заболочення. І лише минулого року активно почали активно обговорювати необхідність меліорації. Ми ж країна сільськогосподарського профілю і хочемо отримувати дохід із землі. Окрім того, у зв'язку із ситуацією, яка склалася після катастрофи на Чорнобильській АЕС, меліорація — хороший спосіб прискорити темпи розпаду радіаційних сполук. Інакше радіонукліди не вимиватимуться, вони на певному рівні під землею просто консервуватимуться. Відповідно, забруднюватиметься як вода, так і рослини та риба. Науковці вважають, що 18 мільйонів не вистачить для таких масштабних робіт. Окрім того, не відомо, чи погодяться земельні орендарі зробити свій внесок у фінансування.
