Від початку минулого тижня активісти за ініціативою лідерів кримських татар розпочали блокувати шляхи, що ведуть з України до Криму, не пускаючи фури з харчами.
Лише в перший день «блокади» до Криму не потрапили понад 200 вантажівок. За даними активістів, влітку через тутешні пункти пропуску проходило 400-500 фур на день.
Активісти називають цю акцію «громадянською блокадою» і кажуть, що в такий спосіб хочуть привернути увагу до утисків проти кримських татар в анексованому Криму. А також до парадоксальної, на їхній погляд, ситуації, коли Україна постачає харчі на територію, яку вважає окупованою.
У Криму тим часом заявляють, що більшість харчів на півострові мають російське походження і що півострів залежить від Україні все менше і менше. Українські експерти з ними не зовсім згодні.
Торгувати чи воювати?
Початок акції збігся в часі з набуттям чинності указу президента України про санкції проти осіб і компаній, причетних до анексії Криму та конфлікту на Донбасі.
РНБО отримала право визначати перелік санкцій ще рік тому, проте за півтора року, що минули від анексії Криму Росією, Київ не надто обмежував свої економічні зв'язки з Москвою — від торгівлі до діяльності підприємств, компаній і банків.
Україна лише прямо припинила співпрацю у ВПК, заборонила транзит російської військової техніки територією України, а також запровадила низку персональних обмежень.
Те саме стосувалося і Криму — Київ дякував західним країнам за їхні санкції і водночас продовжував торгувати з півостровом.
Більше того: за відповідним законом, ухваленим рік тому, Крим отримав статус вільної економічної зони. Серед іншого, це означає, що українські підприємства, які продають свої товари півострову, фактично стають експортерами і не сплачують податок на додану вартість, а відтак мають більший прибуток.
Саме скасування цього закону, який робить торгівлю з анексованим Кримом не просто можливою, але й дуже вигідною, вимагають, серед іншого, активісти, які заблокували траси на під'їзді до Криму.
Рік тому одна з авторів закону про ВЕЗ «Крим» Ксенія Ляпіна пояснювала його необхідність тим, що треба було забезпечити легальні засади для роботи тих українських підприємств, які залишилися в Криму, або ж для тих українських підприємств, які й досі ведуть бізнес із Кримом.
Тепер пані Ляпіна, яка нині очолює Державну регуляторну службу, каже, що закон не спрацював так, як сподівалися його розробники.
«Закон був суто економічним і був розрахований на те, що нам якось швидше вдасться повернути Крим, щоб не зруйнувалася його інфраструктура й економічні зв'язки. Але кримські татари слушно зауважують, що Україна має економічні відносини з територією, на якій влада відверто знищує корінний народ. Оскільки Крим неможливо повернути швидко, закон треба переглядати і загалом вводити іншу філософію відносин, бо ми розуміємо, що ніякі економічні відносини з територією, яка, на жаль, зайнята агресором, неможливі».
(Не)залежність у заявах...
Ще за часів, коли Крим де-факто був у складі України, він був дотаційним регіоном, який покривав брак власних коштів дотаціями з держбюджету. При цьому «материк» забезпечував до 80% харчів і води, 85% електроенергії, 34% газу та 100% телекомунікацій у АРК.
Проте в самому Криму кажуть, що за півтора року багато змінилося і що принаймні без українських харчів цілком можна впоратися. Хоча й визнають залежність від постачань із Росії.
У червні цього року під час економічного форуму в Санкт-Петербурзі самопроголошений «голова республіки Крим» Сергій Аксьонов заявляв, що Крим не може прогодувати себе сам: «Ми так чи інакше з материкової частини Росії багато завозимо. Це стосується і будівельних матеріалів, і продуктів харчування».
За його словами, на державних підприємствах випікають лише половину кримського хліба, і молоком півострів забезпечує себе лише на 50%.
Тоді ж у червні заступник міністра промислової політики Криму Костянтин Равич говорив, що частка російських товарів у Криму наближається до 80%, а відтак Крим «залежатиме від України все менше і менше».
У вересні, коментуючи плани українських активістів щодо блокади Криму, Сергій Аксьонов заявив, що в Криму вже 90% харчів мають російське походження.
«Вже практично всі мережеві компанії і приватні підприємці уклали угоди з материковими сільгоспвиробниками. У нас зараз на ринках 90% продукції — це продукція російського виробництва. За такого підходу протягом двох тижнів на полицях супермаркетів зовсім не буде української продукції», — заявив пан Аксьонов.
Також він висловив сподівання, що жителі Херсонської, Запорізької та інших областей України, які сусідять із Кримом і традиційно постачають туди товари, «намнуть боки» тим, хто перешкоджає заробляти гроші на цих постачаннях.
... і цифрах
Дані щодо обсягів торгівлі з Кримом дещо різняться навіть в українських державних органах, і на порядок відрізняються від цифр, якими оперують представники кримської «влади».
Митне оформлення вантажів, що прямують до Криму, розпочалося лише від набуття чинності закону про ВЕЗ «Крим», тобто від кінця вересня 2014 року.
Як повідомляла Державна митна служба у відповідь на запит ВВС Україна, «з 27 вересня по 31 грудня 2014 року загальні обсяги переміщення українських товарів з материкової частини до ВЕЗ «Крим» становили 1 147,2 тис. тонн фактурною вартістю 431,6 млн. дол. США».
Водночас за даними Кримстату, за квітень-грудень 2014 року імпорт до Криму становив 84,2 млн. дол., і частка України в ньому становила лише 3,1%.
Тобто, за українськими даними, за три місяці до кінця минулого року до Криму з України завезли товарів майже на півмільярда доларів, а за даними самопроголошеної кримської влади, за вісім місяців після анексії з України надійшло уп'ятеро менше.
Розходження в цифрах перейшло і в 2015 рік.
Від 1 січня свої підрахунки щодо торгівлі з Кримом веде і Державна служба статистики України. За її підрахунками, за перше півріччя 2015 року до Криму з України завезли товарів на суму 472,15 млн. дол.
За даними ж кримської статистики, за цей же час з України надійшло товарів на 19,69 млн. дол., що склало 35,4% загального імпорту півострова.
«Давайте поміркуємо»
Кримський економіст Юрій Смелянський, який був змушений переїхати до Києва після анексії Криму, каже: якщо брати період до анексії, то залежність Криму від материкової України по харчах становила близько 50-60%.
За його словами, вона збереглася приблизно на тому ж рівні, просто за час, що минув від анексії, кримські підприємства перереєструвалися як російські, хоча сировину для свого виробництва і досі отримують з України.
«Товари, які вони випускають і які потрапляють на полиці кримських магазинів, тепер вважаються товарами, що вироблені в Російській Федерації. Але ж сировина для їхнього виробництва здебільшого продовжує надходити з материкової частини України, — цукор, молоко, м'ясо, картопля. Залежність нікуди не поділася, вона є серйозною і такою, що може суттєво підірвати харчову безпеку Кримського півострова», — каже експерт.
Він також додає, що постачання з материкової Росії дуже обмежені невеликою пропускною потужністю Керченської переправи і навіть погодними умовами, особливо в період осінньо-зимових штормів. «Певні напрацювання є, але це напрацювання нестабільних постачань», — каже економіст.
Юрій Смелянський також стверджує, що певний час Крим протримається на запасах, і тому не варто чекати, що дефіцит харчів «виникне вже завтра». Проте товари мають свій строк придатності, особливо харчові продукти.
Економіст також звертає увагу і на ще одну деталь, про яку згадували і організатори «харчової блокади»: надмірність постачань українських товарів до Криму, навіть із урахуванням того, що на півострові значно зросла кількість російських військових, які базуються в Криму.
Вже впродовж року оглядачі, які опікуються темою Криму, припускають, що надлишок українських товарів цілком може йти «прямо на Керч», тобто постачатися до Росії.
Коментуючи таку можливість, Юрій Смелянський пропонує просто поміркувати над абстрактними цифрами:
«Найбільша медична норма споживання — для працездатного дорослого чоловіка — становить 870 г білків, жирів та вуглеводнів на добу. Хай буде кілограм. До Криму, ми підраховували, завозилося харчів, якщо порахувати на душу населення, загальною вагою близько 4,2 кг на добу. Де зайві 3,2 кг? Частина іде на забезпечення окупаційної армії, а частина — офіційним чи неофіційним транзитом на материкову Росію».
Анастасія Зануда, ВВС Україна.
