Вже понад 20 років 16 сімей колишніх працівників «Облспоживспілки» проживають у квартирах будинку на вул. Вербовій, 93. Ці помешкання вони вважають своїми, оскільки свого часу були пайовиками будівництва, вносили власні кошти. Щоправда, за ввесь цей час вони досі не змогли отримати документи на право власності. Так і живуть без права власності в будинку, що фактично існує, а документально… ні за ким не закріплений. Такий собі будинок-фантом. Розповідає один з мешканців будинку Анатолій Порохов:
— В 90-х роках почали цей будинок зводити. Тоді ми, як працівники «Облспоживспілки», були пайовиками в його будівництві. Потім, коли в нашої організації гроші закінчилися, платили свої, аби закінчити будівництво та вселитися в нові квартири. Згодом власником нашого будинку стало кооперативне підприємство «Рембуд». Приблизно у 1997 році всі будівельні роботи було завершено. Навіть газ підвели і ми — 16 сімей вселилися у цю новобудову. Тривалий час виникали якісь непорозуміння зі здачею в експлуатацію цього будинку. Більше 10 років ці питання ніяк не могли вирішити. Після тривалих скандалів та листувань з різними контролюючими інстанціями його таки здали в експлуатацію, але це не вирішило нашого питання. Виявляється, що досі не здані в експлуатацію інженерні мережі. І, схоже, здавати їх ніхто не поспішає. В «Облспоживспілці», яка є власником цього будинку, на це немає грошей. Так і живемо в цьому будинку без права на нього. Всі сім’ї мають будинкові книжки, поукладали напряму договори з підприємствами — постачальниками комунальних послуг. Більшість з нас досі прописані в колишньому гуртожитку «Облспоживспілки» на вул. Млинівській. Прописатися сюди ми не можемо, оскільки ніхто не хоче приймати наш будинок на баланс. Більше того, ми не можемо отримати жодну довідку, не кажучи вже про доплати чи субсидії. Я як дитина війни маю право на доплату до пенсії у розмірі 25%. Але через цю незрозумілу тяганину не можу її отримати. Без субсидії з пенсії у 700 гривень я змушений віддавати за комунальні послуги більше половини. А за що харчуватися та купувати ліки? Та що там говорити, підлітки з нашого будинку паспорт виробити не можуть. Батьки змушені шукати для цього різні обхідні напівлегальні шляхи. Вирішити нашу проблему намагався попередній міський голова. Нічого не вийшло. Напередодні виборів кілька кандидатів, у тому числі й новообраний очільник міста пан Хомко, теж обіцяли посприяти, але після виборів про обіцянки всі забули. Свого часу ми навіть дійшли зі своїми скаргами до Президента. Той перенаправив нашу скаргу голові Рівненської ОДА. Пан Матчук пообіцяв взяти вирішення цього питання під контроль. «Під контролем» воно вже більше року, а зрушень немає. Ми зупинятися не збираємося. Напевно, найматимемо юриста і будемо звертатися до Міжнародного суду за компенсацією моральної та матеріальної шкоди. А що робити, якщо наші можновладці не хочуть вирішувати проблеми людей?
Коментарі Володимир Хомко, міський голова Рівного: — Я про цю проблему вперше чую. Напевно, ще просто руки не дійшли до цього питання. Тому я запрошую до себе на прийом представника того будинку. Якщо вимоги людей законні, то думаю, ми зможемо допомогти їх задовольнити. Сергій Дубарець, заступник голови правління «Рівнеоблспоживспілки»: — Свого часу ми віднайшли кошти для того, щоб здати цей будинок в експлуатацію. Хоча він вже тоді належав не нам, а кооперативному підприємству «Рембуд». Чотири роки тому це підприємство стало банкрутом. У зв’язку із цим був призначений арбітражний керуючий, який контролював вирішення усіх господарських питань під час процедури ліквідації підприємства та після неї. Саме він і мав вирішити питання про передачу цього будинку на баланс міста. Ми ж до нього ніякого відношення не маємо.
