Політикам настав час висіти. Це я не про історію з Президентом, який поскаржився своєму портретові на те, що скоро його знімуть. «Це мене знімуть, — відповів портрет, — а тебе повісять!». Я особисто розумію цю притчу в значенні переносному, тобто так, що кожен більш-менш відомий політик має певний час «відвисітися». Чи то на парканах у вигляді портретів чи плакатів, чи то на стінах і величезних біг-бордах уздовж маршрутів пересування народних мас.
Політикам настав час висіти. Це я не про історію з Президентом, який поскаржився своєму портретові на те, що скоро його знімуть. «Це мене знімуть, — відповів портрет, — а тебе повісять!». Я особисто розумію цю притчу в значенні переносному, тобто так, що кожен більш-менш відомий політик має певний час «відвисітися». Чи то на парканах у вигляді портретів чи плакатів, чи то на стінах і величезних біг-бордах уздовж маршрутів пересування народних мас. Закон такий — щоб людину обрали, його портрет мусить певний час повисіти у людей перед очима. Забава, скажу вам, досить непогана. Через портрет кандидата, який повішений на загальний огляд, можна визначити не тільки приблизний вік, стать, колір волосся, якщо воно є, форму носа, вух очей та інші зовнішні прикмети. Важливо, чи посміхається кандидат, чи насупився серйозно. Також має значення, як кандидат вдягнутий, хоча особливої різноманітності у вбранні політиків давно не було. Ну, Сталін колись у кітелі ходив, Хрущов у вишиванці інспектував поля з кукурудзою, прикриваючи брилем легендарну лисину, Брежнєв маршальський мундир із зірочками-цяцьками полюбляв. Тепер же всі як один у білих сорочках та краватках. Вусатих майже немає, та ж сама проблема з бородатими. Характер кандидата чи його виборчого штабу може виказати також стилістика портрету на біг-борді. Чи зображений претендент такий, як у житті? Чи прикрашений трохи, відретушований? Було ж таке, коли чуб на портреті був густим і довгим, а в житті крізь нього світився череп ідеологічно завантаженого мужчини. Але молодяться не всі. Один, навпаки, все підкреслює свою благородну сивину, яка має символізувати мудрість. Можна побачити на портреті й риси характеру. Не кандидата, а його довірених осіб. У нас одного політика як повісили у провулку два з половиною роки тому, так він і висить, вицвілий на сонці, звичний, як дерево поруч і смітник трохи позаду. А навіщо, скажіть, той портрет поновлювати після минулих виборів? Кандидат такий самий симпатичний. Слід придивитись до досвіду тим, хто постійно висуває себе на виборах. Поставив один раз біг-борд і нехай стоїть собі від виборів до виборів. Платити? Навіщо? Послати до влади запит грізний, обізвати її продажною і все. Можна бути спокійним. Бо наша влада одразу смирною стає, коли її продажною називають. Поводитись починає неадекватно, як той пасажир без квитка. Звісно, що кожен із тих, чиї зображення милуватимуть наше око наступні три місяці, мріє про те, щоб із плакатів та біг-бордів його портрет перейшов до кабінетів запопадливих чиновників, які не заспокояться, поки не повісять на стіну потрібне на даний політичний момент обличчя. Про всяк випадок. Не виключено, що ті портрети у наших обласних, міських та районних начальників вже заготовлені. По кілька у кожного. Щоб наступного ж дня після перемоги одного з кандидатів показати свою йому відданість. А старі портрети куди? Зізнайтеся, шановні наші керівники, чи ж висить у вас вдома той самий портрет, що на роботі? Кажете, що він поки на вулиці висить? Має попередньо відвисітися, провітритися на сонці? А потім — два шляхи. Або до стінки, в хорошому розумінні цього слова, або... Та кому це вже буде цікаво?
