Майже 200 залізничних переїздів є на Рівненщині. Та час від часу їхня кількість збільшується. За рахунок саморобних — люди насипають між рейками пісок чи щебінь, щоб міг проїхати автомобіль.
— Найбільш проблематичний у цьому плані Сарненський район, — коментує Дмитро Коваль, спеціаліст відділу організації перевезень на наземному транспорті управління Укртрансінспекції у Рівненській області. — Люди, аби не об'їжджати далеко до облаштованого залізничного переїзду, насипають власні, нехтуючи безпекою. Скільки таких несанкціонованих залізничних переїздів у нас за рік роблять — важко підрахувати, бо залізничники зазвичай їх швидко ліквідовують. Машиністи, як тільки помічають на колії насип, одразу ж повідомляють диспетчерам. Проте знаходять винних рідко. Щоправда, небезпечними є не лише саморобні переїзди. Навіть світлофори та шлагбауми не рятують від ДТП. Цього року на залізничних переїздах Рівненщини трапилося три ДТП, в яких три особи загинуло та одна потрапила у лікарню. Серед майже 200 залізничних переїздів, які є на Рівненщині, лише один відповідає усім вимогам безпеки — у Мирогощі Дубенського району. Таких переїздів в Україні небагато, бо коштує їхнє облаштування десятки мільйонів гривень. Зате авто під потяг точно не потрапить: коли до переїзду наближається потяг, із-під землі піднімаються плити, які загороджують дорогу автомобільному транспорту. — Двічі на рік спеціальні комісії перевіряють залізничні переїзди, — розповідає Дмитро Коваль. — Але недоліки, незважаючи на часті перевірки, завжди є. Так, восени ми оглянули 78 переїздів, через які їздять автобуси, і нарахували близько двох сотень порушень. Аварійних переїздів на Рівненщині немає, але до них переважно погане дорожнє покриття, настил на самому переїзді нижче від рейок, дорожні знаки постійно крадуть або нищать. Було б ідеально, якби наземних залізничних переїздів взагалі не було, авто мали б проїжджати або над залізничними коліями, або під ними.
