Скаржитися до наглядових та контролюючих органів з приводу встановлення станцій мобільного зв’язку останнім часом люди почали менше — хвиля торішніх і позаторішніх скарг занепокоєних мешканців Рівного та області поступово спала. Але страх перед дією випромінювання, якого не видно, усе ж залишається, особливо у людей похилого віку, котрі не можуть похвалитися міцним здоров’ям.
— Я мешкаю в будинку №6 на вул. Черняка, а навпроти — на будівлі заводу «Газотрон» — височать шість станцій мобільного зв’язку. І мене, й інших мешканців цього та сусідніх будинків непокоїть, що ці станції розташовані близько до нашого будинку, ми хвилюємося, чи не вплине це на наше здоров’я, — бідкається рівнянин Михайло Тацій. Як розповів заступник головного санітарного лікаря Рівненської області Роман Сафонов, протягом 2007-2008 років оператори мобільного зв’язку будували багато станцій, і саме в цей період було чимало скарг від стурбованих мешканців міста, а ще більше — від мешканців сіл. Загалом же Роман Сафонов зауважив таку закономірність: де насправді встановлення станцій було спірним, там скарг від людей не надходило, і навпаки — скарги були з тих місць Рівного і тих сіл, де впливу електромагнітного випромінювання від станцій на здоров’я людей не було. Нині в області встановлено та працює близько 700 базових станцій, десь із десяток санепідемстанція змусила власників закрити і демонтувати, оскільки вони не відповідали усім вимогам. Це ті, що спочатку встановили, а потім зверталися за «узаконенням» будівництва, в ході якого з’ясовувалося, що проектна документація цих об’єктів, а також і результати спостереження за діяльністю викликали сумніви. Нині СЕС має у своєму розпорядженні сучасний прилад для замірів випромінювання, готова вислухати і зробити заміри у помешканні кожного, хто живе неподалік станцій і звернеться з таким проханням. Але і без скарг фахівці раз на рік проводять планові перевірки роботи базових станцій, а також і позапланові, якщо на них замінювали обладнання. — При будівництві кожної нової станції мобільного зв’язку санепідемстанція дає дозвіл на її розміщення, проводить при цьому заміри у визначених точках: у місці встановлення, горизонтально навпроти станції, у довколишніх будинках, — розповів п. Сафонов. — Потім ми розглядаємо проектну документацію і видаємо санітарний паспорт на об’єкт, після цього — дозвіл на будівництво, перераховуючи при цьому показники проектних організацій, адже іноді вони у своїй роботі виконують побажання замовника. При включенні самої станції ми ще раз перевіряємо відповідність величини випромінювання встановленим нормам. Бувало, оператори наполягали, що їм потрібна станція саме у такому місці, з яким ми не погоджувалися, оскільки випромінювання могло зашкодити людям. У таких випадках можна змінити його напрям, потужність та висоту станції так, щоб у житлових будинках було безпечно навіть при роботі об’єкта на максимальній потужності. Часто люди остерігаються небезпеки, коли станції встановлюють на дахах житлових будинків по кілька одразу. Людей, переважно в селах, лякали також станції на високих вежах, їм здавалося, що чим вища вежа, тим, напевне, сильніше випромінювання. Насправді впливу на будинок, на даху якого є станція або кілька, немає, якщо сумарна потужність випромінювання не перевищує гранично допустимих рівнів, встановлених санітарними нормами. До речі, нормативна база України щодо електромагнітного випромінювання дуже жорстка, гранично допустимі рівні електромагнітного випромінювання в Україні — 2,5 мкВт/см2, в Росії та Угорщині — 10 мкВт/см2. Міністерство охорони здоров’я видало для населення пам’ятку про мобільний зв’язок та здоров’я людини, в якій роз’яснює, як розповсюджується електромагнітне випромінювання, яким чином діє на людину і яка від нього існує небезпека для здоров’я. Санепідемстанція пропонує цю пам’ятку кожному, хто звернеться, вона розміщена також і на сайті обласної СЕС, Міністерства охорони здоров’я.
