Днями в Національному університеті побували гості з далекого континенту — сестри Галина Кошарська та Олександра Ткач. Письменниця і літературний критик, голова Асоціації україністів Австралії Галина Кошарська прибула з університету Макворі у Сіднеї, де очолює відділ українознавчих студій, викладає українську мову, літературу і культуру, надає гранти на поїздки до України науковцям-україністам.
Днями в Національному університеті побували гості з далекого континенту — сестри Галина Кошарська та Олександра Ткач. Письменниця і літературний критик, голова Асоціації україністів Австралії Галина Кошарська прибула з університету Макворі у Сіднеї, де очолює відділ українознавчих студій, викладає українську мову, літературу і культуру, надає гранти на поїздки до України науковцям-україністам. На Рівенщину її також привели дослідницькі стежки. Опублікувавши низку праць про визначних українських поетів та прозаїків (Т. Шевченка, Л. Українку, Л. Костенко, Н. Кобринську, О. Пчілку та ін.), нині гостя вивчає стан української поезії та досліджує феміністичний аспект найяскравіших сучасних українських поетес — Оксани Забужко, Наталки Білоцерківець, Людмили Таран. Олександра Ткач — член Спілки письменників України, відома серед читачів як Маруся Богуславка — є ще й головою Українського відділу на багатомовній сіднейській радіостанції SBS. В Україні вона подорожує також із професійного інтересу — збирає матеріал для майбутніх передач. Пані Олександра співпрацює зі «Свободою» та «Голосом Америки», однак уникає посилатися в своїх матеріалах на українські інформагенції, вважаючи їх політично заангажованими. В Острозькій академії гості зустрілися зі студентами, щоб розповісти про зв’язки між українською та австралійською молоддю, діяльність австралійського Пласту та Спілки української молоді. В Австралії їх непокоїть асиміляція, котра щороку віддаляє молодих українців від їхніх культурних традицій. В Україні пані Галину збентежив стан книгодрукування, а також величезні податки, котрі змушені платити видавці. Здивування австралійок викликає й те, що більшість українських телеканалів та радіостанцій мовлять російською: «Це логічний наслідок байдужості влади, — каже пані Олександра. — В жодній країні світу не дозволили б розмовляти чужою мовою в державних установах. А подивіться лишень на Верховну Раду...» Втім, обидві сестри залишилися задоволеними своїм візитом на Рівенщину і кажуть, що в Острозькій академії відчули дух українства, котрого бракує і в Сіднеї, і в Києві.
