Де миротворці ООН допомагали уникнути війни

Головне завдання миротворців — припинення вогню, але вони можуть брати участь у розмінуванні території і допомагати у проведенні виборів. Миротворчі місії ООН у разі введення багатонаціональних сил, які виступають нейтральною стороною для припинення вогню, створення буферної зони і встановлення миру в регіоні.

Існують два види миротворчих операцій: місії спостерігачів (вони не застосовують зброї) та операції за участю миротворчих сил. Військовослужбовці миротворчих сил ООН мають легке озброєння, яке вони можуть застосовувати виключно в цілях самооборони. Крім врегулювання конфлікту з метою припинення вогню, миротворці можуть допомагати у проведенні виборів і в знешкодженні наземних мін. Поки миротворці забезпечують мир на місцях, посередники з ООН зустрічаються з керівництвом воюючих сторін або країн і намагаються знайти мирне вирішення. Якщо одна зі сторін конфлікту порушує мир, Рада Безпеки ООН може ввести економічні торгові санкції, ввести заборону на поставки зброї і пересування і дипломатичні обмеження. Крім того, Радбез може санкціонувати застосування сили, але такий захід є крайнім і застосовується тільки якщо всі мирні засоби вичерпано.

Хто командує миротворцями ООН

Миротворчі операції ООН затверджуються Радою Безпеки, куди входять 15 держав-членів — 5 постійних і 10 непостійних. Постійні члени — Великобританія, Китай, Російська Федерація, США і Франція. У будь-якої з цих країн є право вето на рішення Радбезу. Непостійні члени Ради Безпеки в 2015 році — це Ангола, Венесуела, Йорданія, Іспанія, Литва, Малайзія, Нігерія, Нова Зеландія, Чад, Чилі. Командує миротворцями Генеральний секретар кореєць Пан Гі Мун, часто через свого спеціального представника. Якщо Рада Безпеки ООН отримує інформацію про загрозу миру, він, як правило, спочатку просить сторони дійти згоди мирним шляхом. Якщо ж збройні дії починаються або продовжуються, Рада намагається домогтися припинення вогню. Після цього вона може направити в неспокійні райони миротворчі місії для відновлення миру або зажадати введення економічних санкцій та ембарго, зазначено на сайті ООН. Своєї армії в ООН немає. Війська, які беруть участь у складі миротворчих сил, добровільно надаються державами-членами організації. При цьому країни, які направили війська до складу миротворчих місій, зберігають повний контроль за своїми військовими контингентами, що несуть службу під прапором ООН.

«Блакитні каски»

Військовослужбовці, які беруть участь у миротворчій місії ООН, носять свою національну форму. Однак перебуваючи на службі, вони мають однакові головні убори — блакитні берети з емблемою ООН. Під час операцій, які припускають небезпеку, солдати надягають блакитні каски. Як йдеться на сайті ООН, завдяки втручанню організації багато конфліктів не переросли в повномасштабні війни. Крім того, за допомогою переговорів вдавалося домагатися мирного врегулювання різних конфліктів. «ООН неодноразово забезпечувала механізм для нейтралізації потенційних конфліктів, наприклад, берлінської кризи (1948-1949 роки), кубинської ракетної кризи (1962 рік) і близькосхідної кризи (1973 рік). У всіх цих випадках втручання ООН допомогло запобігти війнам між наддержавами. Крім того, ООН належала важлива роль у припиненні воєн в Конго (1964 рік), між Іраном та Іраком (1988 рік) і в Сальвадорі (1992 рік), і Гватемалі (1996 рік). Завдяки зусиллям ООН було досягнуто миру, що забезпечив стійке економічне зростання в Мозамбіку (1994 рік) і незалежність Тимору-Лешті (2002 рік), а в грудні 2005 року Організація успішно завершила свою миротворчу місію в Сьєрра-Леоне», — зазначено в довідкових матеріалах. У колишній Югославії сили ООН забезпечували захист мирного населення в демілітаризованих зонах і доставку гуманітарної допомоги.