На кожного мешканця нашої області у віці від 7 до 14 років припадає 1-2 захворювання, — засвідчили останні статистичні дослідження. Лікарі кажуть, що насправді захворюваність вища, просто через нестачу кваліфікованих медиків сільські діти недообстежені. Медики констатують, що нинішня система охорони здоров’я дітей та підлітків неефективна і не може зупинити процес неухильного зростання хронічних захворювань серед дітей, медична профілактика не допомагає, високотехнологічні методи лікування — теж.
На кожного мешканця нашої області у віці від 7 до 14 років припадає 1-2 захворювання, — засвідчили останні статистичні дослідження. Лікарі кажуть, що насправді захворюваність вища, просто через нестачу кваліфікованих медиків сільські діти недообстежені. Медики констатують, що нинішня система охорони здоров’я дітей та підлітків неефективна і не може зупинити процес неухильного зростання хронічних захворювань серед дітей, медична профілактика не допомагає, високотехнологічні методи лікування — теж. Характерно, що рівень захворюваності серед 6-річних дітей досить низький, а пішла дитина до школи — і поїхало: психічні розлади, затримка росту, зоб, ожиріння, серцево-судинні хвороби. Підрахунки показали, що представниці слабкої статі з дитинства частіше страждають від хвороб, ніж представники сильної. Причин, вочевидь, кілька, та найбільш вагома з них — школа. Принаймні так вважають самі лікарі. — У нас що не школа, то новітні форми навчання, які розвиваються у геометричній прогресії, — каже обласний дитячий психіатр Василь Галябар. — Тим часом людина протягом століть змінюється надто мало, ось і виходить, що діти від тих новітніх форм «випадають в осад». Усе частіше до мене почали звертатися батьки шестирічок, які не можуть засвоїти галопуючу техніку читання у стільки-то слів за хвилину. А кому вона потрібна? Чи варті усі нові методики й техніки того, щоб дитина, прокинувшись уночі, кричала: «Я тримаю, я високо тримаю руку!». Новітні школи є перевернутою ідеєю, хорошою для педагогів, але не для учнів, для яких більш прийнятне запровадження різнорівневих програм у межах однієї школи. Школи мали би бути не новітніми, а насамперед доброзичливими до дітей, причому не лише до «правильних», які чемно вітаються і не порушують правил поведінки у школі. У середньому та старшому шкільному віці найбільшого поширення набувають психічні розлади, найчастіше це невроз або депресія. Підлітки, зазвичай хлопці, стають апатичними, байдужими, не виявляють інтересу до усього нового. Страх, пригнічений настрій, нав’язливі думки, поганий сон, відчуття втоми, незрозумілого болю є ознаками неврозу. — Я вважаю, що причина таких станів у надмірній інтенсивності навчального процесу, — продовжує п.Галябар. — Школа часто породжує стресові ситуації, а з віком у дітей проявляється ще й елемент конкуренції. За даними проведеного анкетування, 40% школярів сплять менше від необхідного, це не лише одинадцятикласники, а й учні молодших класів. Негативну роль у виснаженні дитячого організму відіграє і тривалий час, проведений перед телевізором та комп’ютером. Від них, звичайно, у нашому житті ніде не подінешся, дивляться телевізор й американські діти, але, за моїми спостереженнями, в американській школі вчитися набагато простіше, ніж у нашій. Там школа — не жандарм, зобов’язаний будь-що дати атестат про загальну середню освіту. У Рівному були випадки, коли медкомісія ставила допризовникові діагноз «дебілізм» при тому, що він мав атестат про середню освіту. Який же він тоді дебіл? Жандармом наша школа була традиційно, причому не вельми акуратним. Приємний запах недавнього ремонту в школі відчувається лише один день на рік — 1 вересня, коли у деяких місцях фарба ще не досохла. А далі ця фарба вичовгується, лущиться, і запах школи, який запам’ятовується назавжди, стає іншим — віковічної пилюки і старої гуми на поверсі зі спортзалом. Чим віддаленіша школа від хоч якогось центру цивілізації, тим відчутніший цей запах і помітніша убогість закладу. Зрозуміло, що в таких умовах та при безглуздій програмі фізичного й гігієнічного виховання здоров’я дітям не прибуде. У батьків же посилений інтерес до здоров’я дитини зазвичай виникає після виявлення у неї серйозної хвороби. Тоді вони й починають відмовлятися від шкідливих звичок, вести здоровий спосіб життя і відпочивати сім’єю, так, як краще для дітей.
