Вечір минулої неділі порадував прихильників театрального мистецтва прем’єрою вистави «Суперники» у постановці директора театру Володимира Петріва. Це перша робота Петріва як режисера, і особливість її в тому, що зіграти головні ролі він запросив молодь. Петрів ризикував, ставлячи п’єсу білоруського драматурга Миколи Манохіна, який, до речі, був присутній на прем’єрі. Але хто не ризикує, той не п’є шампанського, тобто ризик виправдав себе.
Дія вистави відбувається у білоруському селі в період німецької окупації. У поліщучки Марфи є юна дочка Домна, яка заручена із партизаном Прокопом. Але у село заходять німці, і в оселі вдови поселяється красивий і молодий офіцер Ераст. Домна закохується у німецького офіцера. Але кохання закінчується трагічно: Прокіп, довідавшись про зв’язок нареченої з Ерастом, у пориві ревнощів вбиває коханців. Після прем’єри драматург Микола Манохін зізнався, що іноді йому здавалось, що не він є автором п’єси: — Кажуть, якщо драматичний матеріал написаний на основі реальних подій, то це вже забезпечує успіх вистави. Безперечно, але виконавці повинні закохатися в свій образ, що і зробили рівенські актори. Звичайно ж, успіху вистави сприяв і вдалий переклад тексту, який зробив Олександр Смик, зберігши неповторний поліський гумор. Виконавцями головних ролей стали молоді актори. Роль офіцера зіграв Станіслав Лозовський, який до цього виконував лише епізодичні ролі, а на роль Домни режисер запросив фактично «дівчину з вулиці» Юлію Крет, яка дебютувала на великій сцені, й досить вдало. Образ Прокопа вдало передав Сергій Бондарук. І, звичайно ж, неповторною була актриса Ніна Ніколаєва, яка вперше за свою акторську кар’єру зіграла роль простої сільської жінки Марфи. Перевтілення Ніни Ніколаєвої було настільки вдалим і несподіваним, що ми не могли не зустрітись з актрисою, щоб дізнатися про її враження від вистави та реакцію на зміну амплуа. Розповідає Ніна Ніколаєва: — Я відразу загорілася бажанням зіграти роль Марфи, але не була впевнена, що впораюся з матеріалом. Спочатку було дві претендентки. Володимир Петрів довго вагався, я не втручалася у це, але врешті-решт вибір зупинився на мені. Зізнаюся, що роль подібного плану граю вперше. Перебудуватися мені було дуже складно, але роль ця прекрасна, і образ цієї жінки мене захопив. До прем’єри довелося подолати багато проблем, пов’язаних з перевтіленням в образ, який до цього часу був мені чужий. Особливість ролі Марфи в тому, що вона не головна, але цементує навколо себе інші. Це непроста роль, вона складна психологічно, колоритна, своєрідна. Вщерть заповнена зала, гучні оплески, «море квітів», вигуки «Браво!» на адресу виконавців свідчили про успіх вистави.
