Початок цьогорічного опалювального сезону для директора теплопостачального підприємства «Теплотранссервіс» Тетяни Казачек видався як ніколи багатим... на увагу до проблеми з боку чиновників і від міста, і від області. Про нинішній стан теплопостачального підприємства та його перспективи розповідала Тетяна Казачек під час гарячої телефонної лінії у редакції газети «Рівне вечірнє».
— Яким чином розподілене місто між підприємствами «Теплокомунсервіс» та «Комуненергія»? — Котельні на вул. Князя Володимира (ТЕЦ), на Будівельників, Набережній, Гагаріна, мікрорайоні «Північний», проспекті Миру та на Макарова обслуговує «Теплотранссервіс». Усі інші — «Комуненергія». — Чому ТЕЦ, яка мала надавати якісне тепло і гарячу воду цілодобово упродовж року, улітку припинила підігрів води? — З липня ми зупинили турбіну і припинили подачу гарячої води через подорожчання газу в 3,2 раза. Стало вигідніше купувати електроенергію зі сторони, ніж брати газ і виробляти свою. З початком опалювального сезону ми подаватимемо гарячу воду цілодобово. А далі побачимо по стану розрахунків. Ми могли б гріти воду постійно, проблема у вартості газу. Якщо не закупити його авансом на усі 100%, нічого не буде. Зараз ми в дуже непростій ситуації, платимо тільки за газ, навіть виплата зарплатні за вересень під загрозою. Кредитів нам більше не дають. Дуже сподіваюся на розуміння споживачів. Інакше питання буде вирішене просто і жертвами станемо усі: знизиться тиск на вході у місто, автоматично зупиняться котельні й газу не одержить ніхто, незалежно від того, платить він чи ні. — Однак є частина споживачів, які не заплатять не тому, що не хочуть, а тому що не зможуть, бо це дорого. — Ця послуга не може бути дешевою. Для малозабезпечених є можливість одержати субсидію — гадаю, що за багато років існування цієї служби механізм відпрацьований. — Чи є можливість зменшення тарифу після об’єднання двох теплопостачальних підприємств у одне? — На нашому підприємстві розроблена концепція розвитку господарства і з часом це буде справді одне підприємство. «Комуненергія» мала значну заборгованість, найбільше — за газ, через це свого часу виникла загроза залишитися підприємству без майна, а людям — без тепла. Тому на той час утворення другого теплопостачального підприємства було виправдане. Перехід у міську комунальну власність для нас нічого не змінить, а місту, напевне, додасть клопоту, адже у наших підприємств значно більше проблем, ніж переваг. Проте не варто тішити себе ілюзіями щодо здешевлення наших послуг у разі об’єднання, адміністративні витрати у нас і так мізерні: 70% — газ, 10-11% — електроенергія, 8% — зарплатня. У місті є 43 котельні, які однаково споживатимуть газ, світло і воду незалежно від того, між скількома підприємствами вони розподілені. — Мешканці вул. 6-ї Гвардійської запитують, коли буде на Ювілейному ТЕЦ, така, як на Північному? — Коли про це говорили, не було ні обгрунтування, ні розрахунків. Навіть не візьмуся сказати, коли це може бути. За наших нинішніх потужностей ми спроможні давати у необхідних кількостях тепло й гарячу воду і за наявності газу споживачеві не повинно бути різниці, чи це котельня з когенераційною установкою (ТЕЦ), чи від централізованої системи. Хоча цей проект розглядаємо. На існуючій ТЕЦ для завершення робіт необхідно ще 12 мільйонів гривень та 5,5 мільйона треба повернути енергосервісній компанії «ЕСКО-Рівне». Питання, де взяти ці кошти. З вартістю газу, яка дуже швидко зростає, ми не зможемо зробити такі інвестиції, навіть якби усі вчасно платили за послуги. У наших тарифах немає ні відсотка інвестиційної складової. — Яке ваше ставлення до встановлення автономних систем опалення? — Зі збільшенням кількості автономних котлів ми йдемо до повного розвалу системи централізованого опалення: неопалювані дахи, сходові клітки, підвали, як наслідок будинок зруйнується. Є також споживачі, неспроможні поставити автономні системи, а тому залишаться без тепла взагалі. Зараз підприємство бере газ по 686 гривень за тисячу кубометрів, а населенню відпускають по 339 гривень, тобто на дешевому газі працюють плити, колонки і автономні системи. З часом, гадаю, ця нерівність буде усунена. У всьому світі централізоване опалення дешевше, і ми до цього прийдемо. Потрібна міська програма, щоб ми знали, куди рухаємося. Паралельного розвитку централізованої та автономних систем у межах одного міста бути не може: централізовані мережі розраховані на певну кількість споживачів у кожному будинку, при відмові від послуги кожного власника квартири навантаження на котли змінюється і собівартість послуги таким чином зростає. Тягар цей лягає на тих, хто не може собі дозволити автономну систему. З іншого боку, розваливши централізовану систему теплопостачання, відновити її буде неможливо, Алчевськ це показав дуже виразно. У Млинові, приміром, централізована система зруйнована повністю — 92 квартири залишилися без опалення і як їх обігріти — ніхто не знає. — З Льонокомбінатівської телефоную. У нас кутова квартира і спальня не опалюється, узимку майже немає тепла по всьому стояку, хоча у двох інших кімнатах та в кухні тепло. — Якщо в інших кімнатах тепло, отже, тепла на будинок подається достатньо, тож це проблема скоріше внутрішньобудинкових мереж. Внутрішньобудинкові системи — зараз найбільша проблема міста. Їх має обслуговувати ЖКП, але там немає кваліфікованих спеціалістів, тому з 15 жовтня ми беремо це на себе. Готується розпорядження голови про те, хто і як буде оплачувати ці роботи. — З ким легше працювати — з ЖКП чи товариствами співвласників? — З товариствами — це однозначно. Набагато вища відповідальність, кращий стан будинку і, відповідно, кращий результат — ми можемо надати більш якісні послуги. Якщо у будинку лад, то й тепло усі одержать таке, як треба. — Нині, при подорожчанні газу, питання енергозбереження постало особливо гостро. — До початку опалювального сезону ми поставили на котельнях системи коригування споживання газу, які самі визначають, скільки його потрібно при зміні зовнішньої температури повітря. За нинішньої ситуації ми можемо запроваджувати лише те, що дає швидку окупність, кожен коректор коштує близько 25 тисяч гривень, але на великих котельнях він окупиться за два місяці. — Чому немає можливості кожному споживачеві дізнатися, з чого складається тариф? — Є загальна структура собівартості тарифу, це надзвичайно складні розрахунки, в яких враховується багато різних нюансів. Над тарифом у нас працює група спеціалістів. Їх правильність перевіряє комісія у складі 12 осіб з різних установ. «Розщепити» квартплату простіше, бо вона має різні складові, у нас же є вартість однієї послуги і далеко не кожен зможе розібратися, як вона обраховується. — Пропоную вдосконалити роботу з боржниками: надрукувати в газетах списки злісних неплатників, адже для декого думка навколишніх більш дієвий захід, ніж позов до суду; або ходити по квартирах, як було кілька років тому; або блокувати окремі під’їзди, де найбільші борги. Зрештою, є ж у вас якісь раціоналізатори, які розробили б інші методи? — Є гарантований державою закон про нерозголошення конфіденційної інформації про споживача. Ми публікували прізвища боржників до того часу, поки у нас не виникли проблеми з законом. Зараз ми шукаємо шляхи, радимося з юристами, можливо, будемо вказувати адреси без прізвищ. Щодо окремих під’їздів, то якщо хоч один по стояку споживач платить, ми повинні надати послугу. Унітаз, знаєте, простіше відключити, а в квартиру зайти за гарантій недоторканності житла Конституцією ми не можемо. — Які перспективи вашого підприємства? — Плануємо зменшити кількість котелень, збільшити навантаження на них, вживати й надалі заходи з енергозбереження. Власними коштами, гадаю, ми не зможемо модернізувати підприємство — заміна лише одного котла коштує близько 5 мільйонів гривень, а найновішому аж 30 років. Розглядаємо також альтернативні проекти. Колись була ідея опалювати Рівне потужностями Хмельницької АЕС, але його не реалізували, можливо, відіграла вирішальну роль немала відстань. Зараз розглядаємо інший проект — перевести котельню на вул. Будівельників, яка обслуговує близько 30 тисяч людей, на торф. Розрахунки економічної доцільності показали, що переведення цієї котельні на торф дасть економію 20 мільйонів кубометрів газу на рік. Вартість проекту — близько 23 мільйонів гривень. Чим вища буде вартість газу, тим менший термін окупності. Є й інша проблема — 8 тонн золи за годину. У країнах Балтії опалення квартири площею 60 кв. м радянського зразка коштує до 100 доларів; сучасних, обладнаних системами енергозбереження — 30 доларів, і палять вони в універсальних котлах усе, що горить. З часом ми також будемо змушені перейти на такі. Прогноз вартості ціни газу на 10 років, який нам надали у «Нафтогазі України», показує щораз більше зростання ціни, адже газ є невідновлюваним видом палива.
