«Ти диви, що робиться, немає де сісти», — розмови такого характеру можна було почути минулого четверга в залі камерної та органної музики перед початком урочистого закриття 66-го концертного сезону. Повний зал шанувальників класичної музики зібрав збірний концерт знайомих облич виконавців та колективів рівенської філармонії — вокалістів Миколи Швидківа, Богдана Косопуда, Тараса Денисюка, Людмили Гурової, Лілії Лінчук,
В Рівному, мабуть, немає більш відомої серед інтелектуальної еліти родини, ніж сім’я Пасічників. В освітянських колах добре відомі імена ректора Острозької академії Ігоря Пасічника та його дружини Ядвіги, викладачки гуманітарного університету. А місцеві представники музичних тусовок добре знайомі з оперною співачкою Ольгою та її молодшою сестрою, піаністкою Наталією. Обидві сестри вже давно не живуть у Рівному — Ольга працює солісткою Варшавської опери, при цьому бере активну участь в оперних проектах інших європейських країн, а Наталія вже більше десяти років мешкає у Стокгольмі. Зараз працює концертуючим піаністом, багато гастролює, записує компакт-диски як у сольному виконанні, так і в дуеті із сестрою. Через часті поїздки Європою та Америкою не має можливості приділяти багато уваги музичному навчанню доньки. Ніколіна навчається в третьому класі спеціалізованої школи при консерваторії і, що цікаво, вільно володіє українською мовою, так само, як і її батько, доктор філософії Фрідріх Джонсон. — Я дуже горда за свою доньку, — розповідає Наталія Пасічник, — адже в дев’ять років зіграти з оркестром — завдання не з легких. Я сама вперше виступала з оркестром у сімнадцять і пам’ятаю, який це для мене був шок. Хоча те, що виконувала Ніколіна, не є надто важким, вона може грати значно складніші твори. Я не дуже часто її хвалю, але зараз можу сказати впевнено — Ніколіна дуже здібна дитина, вона надзвичайно органічно виглядає на сцені. Причому не лише в академічних концертах. Їй подобається сучасна естрада, нещодавно вона навіть брала участь у конкурсі «Зірки, на сцену». Щодо співпраці з оркестром, то Ніколіна працювала «по-дорослому» — дві репетиції і концерт. Дуже вдячна Петру Товстусі, який зважився попрацювати з дитиною, я, чесно кажучи, вражена якістю рівенського оркестру.
