Щороку на українських шахтах гинуть десятки людей. Головними причинами, на думку експертів, є перевищення терміну служби інфраструктури та нехтування технікою безпеки. Своїм досвідом вирішення цих проблем з Україною ділиться Європейський Союз.
”Безпека» праці по-українськи Наші шахти — одні з найбільш небезпечних у світі через високу концентрацію метану, однак цьому факту не приділяють належної уваги. Колишній електрослюсар однієї з донецьких копалень Владислав не раз стикався з практикою «внесення поправок» в роботу датчиків. Найчастіше прилади, що вимірюють рівень метану, кладуть на землю (там вміст шкідливого газу нижчий), якщо ж і це не допомагає — вимикають. «Якось мені зателефонував начальник дільниці і запитав, чому не працює вугільний комбайн. Я відповів, що вести роботи не дозволяє газова обстановка, — розповідає Владислав. — Через кілька днів мене перевели на іншу дільницю, де платили удвічі менше. На моє місце взяли, мабуть, більш зговірливого слюсаря. А ще через кілька місяців на цій ділянці прогримів вибух, який забрав життя 20 моїх друзів». За словами іншого гірника, навіть якщо на шахті встановлено нові газоаналізатори і результати вимірів надходять диспетчеру, їх можна «підкоригувати» вже на пульті.
Як працюють шахти в Європі В Європі лідером вугільної промисловості є Польща, де кам’яного вугілля видобувають більше, ніж в інших країнах Євросоюзу. «Останні 10 років його видобуток поступово скорочується, — розповідає Володимир Саприкін, експерт з енергетичних питань. — Незважаючи на те, що «чорне золото» залишається важливим джерелом енергії, більшість країн Європи взагалі припинили його видобуток: шахти збиткові, тому їх закривають. Копальні, які планують закрити найближчим часом, ЄС підтримує фінансово. Фінансування також виділяється і на консервацію шахт. На всяк випадок, якщо зміниться цінова кон’юнктура, то їх відкриють знову. Оскільки зовсім обійтися без вугілля європейці не можуть, попит задовольняють за рахунок імпорту з США, Австралії, Південно-Африканської Республіки та Росії».
Досвід ЄС для України На відміну від Європи, наша країна щорічно збільшує виробництво вугілля, незважаючи на те, що багато копалень давно відпрацювали свій термін. У вересні 2008 року Євросоюз вирішив поділитися з Україною своїм «шахтарським досвідом». Тоді стартувала «Програма підтримки вугільного сектора», розрахована на два роки. Її офіси працюють у Донецькій, Луганській і Львівській областях країни. Програма передбачає реструктуризацію сфери, створення раціональної системи видобутку вугілля, утилізації метану та дотримання техніки безпеки. У кінцевому підсумку експерти ЄС спільно з Міністерством вугільної промисловості планують розробити стратегію розвитку української вугільної галузі. ”Більшість українських шахт — збиткові, — каже керівник групи експертів «Програми підтримки вугільного сектора» Войцех Млоджиєвський. — Єврокомісія підтримує закриття неприбуткових вугільних підприємств, як в Європі. Паралельно ми пропонуємо перенавчати колишніх працівників шахт і змінювати соціальну структуру шахтарських регіонів». Войцех Млоджиєвський згоден, що закриття шахт — справа складна. Проте цей шлях успішно пройшли Німеччина, Великобританія і Бельгія. Він упевнений, що і з польського досвіду Україна зможе взяти багато корисного. На розробку стратегії розвитку вугільної галузі ЄС виділив Україні майже 9 млн. євро. Голова Представництва Європейського Союзу в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра упевнений, що кошти підуть за призначенням. Уже є й інвестори, готові вкласти капітал у вугільну промисловість України та суміжні галузі.
