Понад два місяці в Рівному триває гучний скандал навколо смерті п'ятирічного Миколи Антонюка. Винним рідні та активісти називають колишнього завідувача хірургічного відділення обласної дитячої лікарні Костянтина Думановського.
Георгій Думановський
alsoread:http://rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=045393
— Дитина померла в реанімації торік у листопаді. Батьки відразу заявили: винен ваш син, який нічого не зробив для порятунку хлопчика. Що вам відомо про те, що сталося в ту ніч у лікарні?
— О першій годині ночі "швидка" привезла хлопчика з високою температурою та болями в животі. Лікар бригади поставила діагноз "гострий апендицит". Однак медики, які оглядали його в приймальному відділенні, засумнівалися в однозначності цієї хвороби. Щоб убезпечити дитину, вирішили направити в хірургічне відділення, де на той час чергував Костянтин, якого в приймальне відділення колеги не викликали.
Рідні заявляють, що він не оглядав дитину. Однак це трохи не так, що підтверджують записи в історії хвороби, а також засвідчено лікарсько-консультативною комісією.
Спочатку допомога надавалася за протоколом хвороби "гострий апендицит", хоча це не був остаточний діагноз. І через дві з половиною години Костянтин його зняв. І зробив запис про виклик на консультацію чергового педіатра. Між шостою та восьмою годиною ранку стан дитини почав погіршуватися.
Як лікар з 32-річним стажем, я задавав собі запитання, чому дитина так швидко померла. У свідоцтві про смерть написали попередню причину — ГРВІ, інфекційно-токсичний шок. Утім, все стало зрозуміло, коли отримали висновки патологоанатомічного висновку. Патологоанатоми дитині посмертно поставили діагноз "інфекційно-токсичний шок". А зумовила його хвороба Крона — складний та невиліковний недуг кишечнику, який перебігав у дитини ще до госпіталізації та, ймовірно, не один місяць.
Такий висновок на основі мікроскопічних досліджень підтвердила головний дитячий патологоанатом України Клавдія Шатрова. Вона також вказала, що "мала місце дислокація інфекції з кишечнику в кров'яне русло, яке викликало запалення та зрештою інфекційно-токсичний шок". Тоді всі пазли склалися, і фактично на момент госпіталізації дитина була вкрай хворою.
— Зважаючи на такі результати, дитину могли врятувати?
— Особисто я вважаю, що хлопчик був невиліковно хворий. Адже хвороба Крона — це хронічне запалення кишечнику. Вилікуватися неможливо, а встановлення діагнозу, за визначенням гастроентерологів, займає від шести місяців до трьох років. Для цього також слід брати тканину кишки та проводити гістологічний аналіз.
З огляду на це, стверджувати, що за час перебування цієї дитини в лікарні можна точно встановити такий складний діагноз — медичний нонсенс. Хвороба Крона дуже рідко зустрічається. З 1988 року в обласній дитячій лікарні клінічно доведено орієнтовно п'ять випадків захворювання у дітей.
У дитини й раніше були прояви цієї хвороби, бо два-три тижні раніше хлопчик лікувався в міській дитячій лікарні. Медики закладу зафіксували високу температуру. Там він отримав два курси антибактеріальної терапії, бо мав виражений лімфаденіт (запалення лімфатичних вузлів). Втім, про це всі мовчать. Колег я не звинувачую, але під час госпіталізації рідні про цей факт змовчали.
Тож звинувачення в бездіяльності мого сина та інших лікарів обласної дитячої лікарні — чергових хірурга Федора Авруки та педіатра Марії Савицької — вважаю безпідставними. Адже о 7.40 дитину повторно оглядав Костянтин, о 7.50 — педіатр, а о 8.00, коли я прийшов на роботу та дізнався про різке погіршення стану дитини, викликав бригаду з відділення інтенсивної терапії, де за її життя боролися. Однак запобігти смерті не вдалося.
Якби з приймального відділення дитину відразу направили в реанімацію, то, можливо, продовжили б життя на кілька годин. Цю думку підтвердили фахівці комісії створеної обласним управлінням охорони здоров'я, серед яких два доктори медичних наук, професор, кандидати наук і головні штатні та позаштатні спеціалісти управління охорони здоров'я.
Тобто результат лікування, найімовірніше, не мав би позитивного ефекту. Адже інфекція потрапила в кров і викликала зараження. Відтак вся лікарська допомога була малоефективною.
alsoread:http://rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=046112
— Результати розслідування інциденту фахівцями обласної комісії теж викликали обурення. Адже вони вказали, що між "смертю дитини і діями лікарів немає причинно-наслідкового зв'язку". Чи згодні з такими висновками?
— Таку відповідь дали на запит поліції, де поставили конкретне запитання: "Чи був причинно-наслідковий зв'язок?". Усі фахівці це заперечили, але чомусь активісти мали претензії саме до цієї фрази. Знову ж таки ніхто не звернув уваги на висновок комісії управління охорони здоров'я, що допомога дитині надавалася з недоліками на всіх етапах. Такий аргумент підтримали й представники комісії Міністерства охорони здоров'я, яка ще проводить власне розслідування.
Тому стверджувати, що в смерті хлопчика винен лише Костянтин Думановський — не варто. До речі, комісія Міністерства охорони здоров'я погодилася провести рецензію історії хвороби, чого в обласній дитячій лікарні ніхто не зробив.
— Кілька тижнів тому Костянтин Думановський подав до Рівненського міського суду позов з проханням поновити його на посаді. Чому вважаєте, що сина звільнили незаконно?
— Я розумію, що рідні дитини та група активістів настільки обурені, що хочуть його крові, "засудити" до в'язниці. Знову ж таки, поліція досі не завершила розслідування причин смерті дитини. В сина брали пояснення, але підозру в злочині не оголошували. Постійно створюється хибна думка про його вину. Я сина не виправдовую, але лікарю, якому 33 роки, а за плечима понад 10 років хірургічного стажу і тисяча операцій без жодного смертельного випадку, хочуть зламати долю.
Якби Костянтин сам написав заяву на звільнення, тоді б всіх собак спустили на нього. Син фактично визнав би себе винним у смерті хлопчика. Тому для об'єктивного розслідування інциденту вирішив відійти на деякий час від медичної практики — подав заяву на відпустку. Однак виникає правова колізія, бо після рішення лікарсько-консультативної комісії головний лікар виносить догану, потім відсторонює від посади завідувача відділення, призначає в.о. на період проведення розслідування. Заяву про відпустку спочатку погоджує, а через кілька годин того ж дня підписує наказ про звільнення через "систематичні порушення функціональних обов'язків". У чому вони проявляються — незрозуміло. Тому Костянтин вважає своє звільнення упередженим і незаконним. Адже жодна лікарська комісія не рекомендувала головному лікарю так вчинити.
Якщо Костянтина поновлять, то він в обласній дитячій лікарні не буде більше працювати. Це його принципове рішення. Наступного ж дня подасть заяву на звільнення за власним бажанням. А через суд хоче відновити своє ім'я хірурга.
alsoread:http://rivnepost.rv.ua/lenta_msgshow.php?id=65891
— А чому після скандалу Костянтин уникає публічності?
— Два роки тому наша родина ледь не втратила доньку Костянтина. Дівчинка два тижні перебувала на апараті штучного дихання — на межі життя та смерті. Тоді син дуже переживав, але зараз ще більше вражений — оскільки вперше сталася смерть його маленького пацієнта.
Я неодноразово мав розмову з Костянтином про цей випадок. Син запевняє, що ні він, ні жоден з його колег, які надавали допомогу хлопчику, не могли навіть передбачити, а тим більше не хотіли цієї смерті. Тому вся наша родина співчуває батькам Миколки Антонюка.
