Благодійництво триває, панове молоді таланти. Управління культури облдержадміністрації знову чекає ваші мистецькі проекти, аби дати вам кошти на їх реалізацію. Але ніяк не дочекається. Нема, виявляється, у нас в області талантів, які б хотіли «на халяву» реалізувати якусь культурно-масову ідейку. Або бажання ворушитися й щось робити немає. Коротше, чогось немає. Мабуть, бажання. Бажання влади не кинути культурним геніям шмат пирога, а справді допомогти.
Що таке конкурс молодіжних мистецьких проектів на здобуття грантів голови облдержадміністрації? Ця ідея зародилася більше року тому — тоді ж було видане розпорядження Миколи Сороки. Нововведення далося важкувато — останній термін подання грантів декілька разів переносився, а в результаті дев’ять з п’ятнадцяти тих, хто таки доніс власні творіння до управління культури, перемогли. Взимку Микола Сорока особисто роздавав молодим митцям пластикові картки з грошима, вітаючи та цілуючи щасливчиків. І все нібито чудово. Проте... Дев’ять молодих людей, залежно від проекту, отримали різні суми, в середньому по тисячі гривень. Комусь вдалося видати незначним накладом невеличкі збірки поезій, хтось зробив виставки, хтось поїхав у етнографічні експедиції. І в принципі тисячі гривень на ці акції вистачало. Але на більше сподіватися було марно. Мабуть, функціонерам культури, а ще більше, депутатам облради, котрі розподіляють бюджетні кошти, важко усвідомити, що тисяча гривень для людини, яка прагне перш за все творчого злету та духовного розвитку людей, що поряд — як долар для Білла Гейтса. Так, дрібничка. Не дивно, що минулого року на гранти не спокусився жоден з музикантів, як класичної й народної, так і рок-музики, чи танцюристів. А все тому, що ціни на сучасному музичному ринку досить високі: запис пісні — від ста доларів, організація невеликого концерту — від ста п’ятдесяти доларів, костюми — залежно від виду, але теж не безкоштовні, випуск компакт-диска — no comments (іноді це може коштувати ледь не ввесь кошторис грантодавського конкурсу). А це ті проекти, що мають значення не лише для самого митця та його «его», а й для тих, хто полюбляє слухати музику, дивитись виступи хореографічних колективів чи духовно відпочивати на класичному концерті. Сьогоднішні гранти від Миколи Сороки — це, певне, подачка для суб’єктного розвитку однієї людини. Мабуть, не варто звинувачувати в невдалості проекту лише його організаторів — для них це купа паперової роботи, звіти і т.п. Проблема у комплексному підході — депутати не дають на культуру області великих (читай — необхідних) коштів, хоча вони (кошти) в регіоні є. Немає людини, яка б змогла спрямувати їх на реальний конкурс грантів (як мінімум, від п’яти тисяч гривень) або на справжнє, а не «вивіскове» відновлення сільських клубів. І коли така людина з’явиться, невідомо. Й шукати таку людину ніхто не схоче — краще просто сказати, що у нас немає талановитих молодих людей (це неправда!), чи гарно прозвітувати перед журналістами про «чудові» сільські дозвіллєві комплекси. А поки молоді знову пропонують подавати свої проекти в управління культури. Розраховувати на «золоті гори» не варто — сума одного гранту (тисяча рідних грошей) не змінилася. А по-друге, невідомо, чи не уріжуть обласні депутати взагалі бюджет культури. Але, як би там не було, якщо ви хочете видати книжку, зробити виставку, поїхати в етнографічну експедицію чи створити ще щось корисне для себе — йдіть в управління культури.
