Гурт «Шмелі» представляти не потрібно. Якщо коротко, це — один з перших рівенських рок-проектів, гурт видавав власні професійні альбоми, постійно збирав на концертах купи фанатів, тобто ставився до музичної творчості серйозно. Свого часу, не побачивши перспективи свого розвитку в Рівному, мізки гурту Олександр (Шмєль) та Льоля Шмельови подалися в теплі краї. Таким місцем виявилась для них російська столиця, де гурт плідно працює вже декілька років.
— В якому стані зараз перебуває ваш «вулик»? — У бойовому. Як у сфері концертної діяльності, так і щодо випуску альбомів. Постійної активності уникнути неможливо, адже й просто групою «Шмелі» назвати важко — це скоріше підсвідомий рух особистостей. Недарма в журналі «Хит-парад» мене та мою дружину Льолю назвали «містичною сімейкою». Наша концертна діяльність багата на виступи — від елітних клубів типу «Метелица» до підвальних закритих заходів крамольної богеми. Мають місце і масові концерти: свято «МК» у Лужниках; байк-шоу «Ночных Волков» та ін. Якщо брати до уваги фестивалі, то на одній сцені ми виступали практично з усіма новомодними і старомодними групами Росії та деякими закордонними. Періодично влаштовуємо турне різними містами (Оренбург, Пенза, Смоленськ, Калуга, Єйськ) Якщо спочатку ми гастролювали з іншими рок-гуртами, то останнім часом влаштовуємо сольні концерти. За час перебування в Москві у нашій команді грало багато музикантів. Спочатку на барабанах грав, на жаль, вже покійний ударник груп «Коррозия Металла» і «Merlin» Коля «Робот» Биков, згодом його змінив рівнянин Андрій Мартиненков. У зв’язку з тим, що гітаристів у Москві виявилося набагато більше, ніж бас-гітаристів, мені довелося взяти бас. До останнього концерту склад групи був такий: Льоля — вокал, музика; Шмєль — вокал, бас, музика і тексти; Ростислав Щербатко (Росс) — клавішні; Андрій Мартиненков — барабани; Іван Тимошенко — гітара; Олег Туртигін (Сова) — гітара. Взагалі, музичний склад періодично змінювався, причинами цього не були сварки чи побутовий розбрат. Зміна музикантів — закономірне явище для будь-якого колективу. — Альбомів за «московський період» наплодили багато? — Музичний продукт робився, робиться й буде робитися завжди… В Москві ми записали шість альбомів. Першим став «Организм» — на ньому частина пісень записана в Москві, інший матеріал був узятий із попередніх альбомів, створених у Рівному. Виданий він завдяки «Корпорации тяжелого рока» і цікавий тим, що має живе змішування стилів. Після касети «Спазми Рока» вийшли «Рисунки на Душе» (проект «Клочья»). Власне, своїми проектами та залученням музикантів до нашої неоднозначної творчості, ми розвалили багато московських команд середнього рівня. Як сказав один гітарист: «Шмелі» — немов музичний вірус, поглинає всіх і все, що йому цікаво». Не виняток і проект «Клочья» з альбомом «Рисунки на Душе». На цьому альбомі переважно старі й нові пісні в індустріальному й електронному аранжуванні. Збірник «Пошмелье». Перший альбом у Москві, випущений на компакт-дисках, що також увійшов у MP3 збірник «Легенды Русского Рока». Хоча навряд чи ця пафосна назва підходить до нас. «Пошмелье» — це збірка пісень із різних альбомів плюс речі, що не входили в жодні альбоми. Найцікавіша подія, пов’язана з цим збірником те, що після продажу його в США, у місті Портленд, утворився фан-клуб гурту «Шмелі» і разом із ним англомовний веб-сайт — shmeli.tripod.com. У диску «Негатив Пространства» все більше індустріальних «фішок», завдяки яким, можна сказати, і з’явився стиль «індастріал фолк». Дві пісні з цього альбому будуть переспівані однією американською командою, назва якої поки не розголошується. Компакт-диск «Агрессивный Покой»повинен був вийти на початку вересня 2003 року, але в зв’язку з якимись хитромудрими штуками компанії «MOROZ records.», вихід затягнувся. Альбом є перехідним і трохи (на думку народу) перенасичений електронним звучанням. Зараз триває робота над новим альбомом, який, за численними проханнями шанувальників, буде більш живим. Нещодавно ми випустили відеодиск і відеокасету з нашими кліпами — «Шмелі», частина перша». Крім цього, на легендарній Горбушці нам частенько трапляються касети і диски піратського виробництва, до випуску яких, ми непричетні: «Шмели»— Баллады», «Шмели» — The — Best», «Шмели» в MP3», «Шмели» — серія «Енциклопедия русского рока» . — Чи змінився ваш музичний стиль? — Над стилем ми думати не любимо і не хочемо. Просто робимо пісні. Проте для критиків і кореспондентів, як свідчить практика, питання визначення стилю більш ніж істотне. У різноманітній пресі його визначали по-різному: панк-треш, метал-фолк-індастріал, монстр-фолк, новий металевий панк-фолк, важкий поп-рок, індастріал-фолк. Одне неймовірніше і суперечливіше іншого, й це тільки маленька частина назв нашого стилю. — Які у вас зараз стосунки з відомим лідером «Корпорации тяжёлого рока» Сергієм Троїцьким? — З Сергієм Троїцьким (Павуком) ми просто дружимо. На самому початку нашого перебування в Москві, можливо, стосунки й були схожі на співпрацю, але все швидко переросло в «тусовочні» справи, як і з іншими рокерами. Жодних фінансових непорозумінь чи обов’язків один перед одним у нас не було. Троїцький показав нам ввесь бруд і поліетиленовий блиск «попсового» і «новорокерського» шоу-бізнесу. Своїм початковим ставленням до усього дав зрозуміти, що все зовсім не так, як думають дві маленькі людинки з невеличкого тихого містечка Рiвне (кращого в плані рок-гуртів), які приїхали тільки перемагати на фронті всієї кухні музичної несправедливості. За це ми йому вдячні. Стосунки між нами ми не розривали. Навіщо ці дурні, що страждають дитячим максималізмом, дії? Витрачати час на сварки — справа невдах, а ми хоча б у цьому не будемо їм уподібнюватися. — У Рівному вас можна чекати? — А чого ні? Ми обов’язково відвідаємо Рiвне, де зародився проект «Шмелі». Проте коли — це вже інше питання. Для того, щоб приїхати з нормальною шоу-програмою, треба узгодити чимало питань з організаторами заходу (з акустичним концертом справа простіша). У будь-якому разі, ми розглядатимемо всі пропозиції від гігантів рівенського шоу-бізнесу й простих організаторів свят для душі й тіла.
