Екс-голова Рівненської обласної ради, а нині позафракційний депутат Михайло Кириллов, схоже, знову вляпався у скандал. Цього разу — пов'язаний з грошима.
Олександр Ільницький
— Із Кирилловим, коли ще він був головою обласної ради, познайомив мене його колега-депутат Богдан Файфура, — розповідає Олександр Ільницький. — Я позиціонував себе як бізнесмен, який готовий інвестувати близько 2 мільйонів доларів у сферу теплопостачання та енергозбереження Рівненщини. Такими питаннями тоді в облраді займався Файфура. У нього навіть були в цьому напрямі певні напрацювання. Тож він і звів мене з Кирилловим, сподіваючись, що я дам гроші на розвиток цих проектів.
— Плани, я так розумію, зіпсували вибори в обласну раду?
— Так, але мене переконували, що це питання формальне. Що вони все одно виграють вибори і Кириллов знову стане головою облради або принаймні головою постійної комісії з економічних питань та комунальної власності. До речі, він зараз її і очолює. Але для цього їм потрібні були гроші. Повернути їх обіцяли за рахунок бюджету.
— Як «за рахунок бюджету»?
— Ну, наприклад, в рамках енергозберігаючого проекту я будую на водоканалі нову котельню певної потужності. Щоб підключити до неї діагностичний центр та інші будівлі на тій вулиці, потрібні були комунікації. Вони гарантували мені їх прокласти за рахунок бюджетних коштів.
— Тобто позичені у вас на свої вибори гроші Кириллов і Файфура обіцяли повернути грошима платників податків?
— Приблизно так. Повертати гроші вони обіцяли у вигляді фінансування на ці енергозберігаючі проекти.
— Про яку суму йдеться?
— Зупинилися на цифрі у сорок тисяч доларів. Хоча вони хотіли більше. На той час це було майже мільйон гривень. Розписали поетапно реалізацію проекту, і я передав їм гроші в «Колибі», неподалік мототреку. Вони постійно призначали там зустріч, коли потрібно було вирішити якесь питання. Далі відбулися вибори. У Файфури виникли проблеми. Його партія «Конкретних справ» набрала не достатньо голосів, і його «крісло» в раді взагалі було під великим питанням. Почали просити грошей, щоб заплатити тим, хто був перед Файфурою у списку, щоб поступилися місцями на його користь. Потім мені розповідали про торги за те, щоб Кириллов став головою профільної комісії. І знову просили грошей. Взагалі знаю, що в них було сутужно із грошима, то вони і танцювали навколо мене. Я, звичайно, відмовив, бо на той момент, окрім того, що я дав їм грошей на вибори, жодного пункту наших домовленостей виконано не було. Потім Кириллов почав уникати зустрічей.
— Так і не бачилися із ними більше?
— Бігав за Кирилловим впродовж року — то він слухавку не бере, то ще щось. Востаннє зустрівся з Файфурою два місяці тому, випадково. Пропонували з врахуванням моїх грошей викупити частку котельні у «воднику», яка не працює. Потім за такою ж схемою намагалися продати мені проект із енергозбереження в обласній лікарні. Вони домовилися з «водником» чи обласною лікарнею і в такий спосіб тепер намагаються отримати гроші. А мені за один такий договір оренди пропонують заплатити три-чотири мільйони гривень, щоб потім я за свої ж гроші поставив там енергозберігаючу котельню і міг працювати. Це абсурд. Коли Кириллов був головою облради, вони нахапалися цих проектів, по комісіях попротягували їх. Хотіли спочатку самі цим займатися, а коли нічого не вийшло, бо технологія Файфури провалилася, вирішили перевести їх в грошовий еквівалент для себе.
— Можете більш детально розповісти, що це за технологія і чим вона така вигідна?
— Система досить проста. Для комунальних об'єктів встановлено певний тариф за опалення. Гроші на це виділяють з бюджету. Я мав за власні гроші перевести їхні старі газові котельні на енергоефективні. Тоді б різниця в тарифі становила 15-20%, і на цьому можна було б заробляти. Їм же цього було мало. Вони порахували, що котельня НУВГП має достатню потужність. Якщо її переобладнати, то вона даватиме чималий надлишок тепла, який потрібно кудись дівати. Вони хотіли «протягнути» через сесії міської та обласної рад рішення, яким можна було б за завищеними цінами цей надлишок тепла продавати для «Теплокомуненерго». Хоча такий механізм в державі поки не працює.
Те ж саме планували провернути і з котельнею обласної лікарні. Однак наштовхнулись на опір міського голови Хомка і керівника «Теплокомуненерго» Коропецького, які добре розуміють, що це поставить під загрозу все централізоване теплопостачання в місті. Коли ж побачили, що нічого не виходить, вирішили розпродати ці квоти. А паралельно почали відверту конфронтацію з Хомком. Полізли у комунальні підприємства, в тому числі й «Рівнеоблводоканал». Знаю, що навіть планували завести туди свого керівника або поставити керувати Файфуру. З цим і пов'язана колотнеча навколо нинішнього директора водопостачального підприємства. Робилося це з єдиною метою — дістати Хомка і зробити його більш зговірливим з питань продажу залишкового тепла. Одне слово, жоден зі своїх безтолкових проектів вони не реалізували. Все зависло у повітрі, а вони зі всіма пересварилися. Тож зараз просто пішли у ва-банк.
У коментарі кореспонденту PRESS-ЦЕНТР пан Кириллов запевнив, що прізвище пана Ільницького йому не відоме.
Розмовляв Влад ІСАЄВ.
