Сьогодні покупці при виборі будь-якого товару все частіше звертають увагу на етикетку. Вона, здавалося б, повинна нести достовірну інформацію про всі плюси і мінуси того чи іншого продукту. Але чи так це насправді? На жаль. Про хитрощі деяких вивертких виробників розповів директор Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз «Тест» Валентин Безрукий.
Цей страшний індекс «Е» Пам’ятаєте, не дуже давно всіх нас лякала загадкова буква «Е» на упаковках продуктів? Це, мовляв, сигнал того, що в страву підмішали канцерогенні речовини, які викликають рак та інші тяжкі хвороби. — Індекс «Е» — не що інше, як міжнародне маркірування будь-якої харчової добавки: солі, соди, аскорбінової кислоти тощо, — роз’яснює Валентин Аркадійович. — Ці інгредієнти є практично в кожному продукті. Проте багато наших виробників, напевне, вважають, що найкращий подарунок покупцю — приховати від нього інформацію, яка викликає неприємні асоціації. А тому позначки «Е» ви на багатьох вітчизняних товарах не знайдете. Причому вітчизняний держстандарт дозволяє підприємцям уникати нещасливого індексу, але з умовою, що точна назва харчових добавок значиться в графі «склад». На пакеті, скажімо, майонезу народ, не виявивши «нехорошої» позначки, заспокоюється, не вчитавшись у дрібні букви складу продукту, де значиться, наприклад, і лимонна кислота. — Добре хоч так вказують добавку, — зазначає пан Безрукий. — Найчастіше на деяких, скажімо, кетчупах пишуть коротко «спеції» або «суміш спецій». Але ж такою спецією може бути і речовина лютен, яка протипоказана деяким алергикам. Людина, не знаючи про це, може постраждати.
Віртуальний вітамін Одна із найулюбленіших хитростей виробників, розповів нам Валентин Аркадійович — маніпулювання словом «вітамін». Так, на етикетках шампунів, особливо дитячих, все частіше згадується вітамін F. — В жодній столичній лабораторії не можуть визначити, є чи немає в товарі цього вітаміну, — говорить Валентин Аркадійович. — Навіть якщо це чиста неправда, перевірити неможливо. Виробники, як кажуть, підстрахувалися на всі сто. Треба знати, що вітамін F сам по собі дуже дорогий, тому наявність його в шампуні ціною 1,5-2 гривні дуже вже сумнівна. А виробники соняшникової олії заграють з вітаміном E. — На етикетці олії «Славія» вказано, що тут, мовляв, у 12 разів більше вітаміну Е, ніж в оливковій олії, — розповідає директор «Тесту». — І це правда. Ось тільки дане твердження справедливе для будь-якої соняшникової олії, незалежно від марки. Не всі це знають і кидаються на товар, що рекламується.
Тінь холестерину Намагаючись чимось виділитися серед конкурентів, деякі виробники почали писати на етикетках: «Без холестерину». Граючи тим самим на турботі людей про своє здоров’я, страху перед інфарктом та іншими серцево-судинними хворобами. Припускається, що саме дана фірма прибрала з продукту ввесь холестерин. Але в олії просто не може бути холестерину. Точно так само на банці зі шпротами є зовсім зайвим згадування, що приготовлені вони без консервантів: риба в таких консервах настільки стерилізована, що будь-які консерванти їй зовсім не потрібні. — У країнах ЄЕС наші колеги давно помітили цю хитрість і рекомендували виробникам не вказувати в рекламі й на упаковці товару інформацію, яка і так є звичайною для того або іншого продукту, — підкреслює Валентин Безрукий. Зіграти на нашій турботі про здоров’я покликана ще одна хитрість — нагадування про «екологічно чистий продукт». — Нам невідомо, що означає це твердження, — зазначає Валентин Аркадійович. — І навряд чи хтось пояснить, який саме продукт можна назвати екологічно чистим. Справа в тому, що в жодному державному документі немає цьому визначення. Тобто такий напис можна приліпити куди завгодно. Можна, звичайно, припустити, що продукт виготовлений у регіоні, де протягом тривалого часу не використовувалися хімічні добрива, куди не добирається радіація і т.д. Але ви можете назвати такі місця в нашій країні?
Добірна макуха Відома реклама кави, яка переконує нас, що цей напій готується з добірних зерен. Каву, за словами Валентина Безрукого, справді іноді відбирають. Тільки, не зерна, а цілі кавові дерева. Найкращі з них спеціально помічають, потім особливим чином за ними доглядають, а зібраний з них врожай вважається елітним і до масового споживача, звичайно, не доходить. Елітним вважається і чай із суцільного листя. На багатьох пачках, які купують у супермаркеті, найчастіше вказано: «середньолистовий» або «крупнолистовий» чай. Проте, розкривши упаковку, ми знаходимо різаний чайний листок. Значить, нас знову надурили, резюмує мій співрозмовник.
Натуральний обман А чи знаєте ви, що таке сік? Напевно, те, що вичавлюють зі свіжих фруктів, думає споживач і з легкою душею купує пакет, на якому написано «100-відсотковий сік». Насправді головний інгредієнт усіх «пакеточних» соків, запевняє Валентин Аркадійович, — вода, яка, до речі, чесно вказана в рядку «склад». — Про яку стовідсотковість цих напоїв може йти мова? Скільки, цікаво, у такому випадку відсотків у свіжовичавленому соку? — дивується він. — До речі, виробники не поспішають вказувати на упаковці, яку ж частину так званого соку займає концентрат. Крім того, деяких соків у природі взагалі не існує. Наприклад, банановий і манговий ніякі не соки, а нектари, які, до речі, розбавляти доводиться сильніше за всі псевдосоки. А так званий заморожений фруктовий сік точніше було б назвати замороженим узваром. Популярні нині в молоді спиртні коктейлі в пляшках із написами «горілка з соком» на етикетці теж викликають у пана Безрукого чимало сумнівів. — Їх ні в якому разі не можна називати «шаленим соком», — говорить він. — Це в кращому випадку горілка плюс вода плюс крапелька соку.
Продуктовий псевдонім Багато назв торгових марок, як і окремої продукції, вже стільки часу в нас на слуху, що ми перестали замислюватися над їхнім змістом. Ось, наприклад, існує думка, що англійський чай кращий і смачніший за інші. — Але у Великобританії чайні дерева або кущі не ростуть, — нагадує Валентин Аркадійович. — А під назвою «англійський» розфасовується, як правило, цейлонський або китайський чай. Помиляються, на його погляд, і виробники різних фіточаїв. — Чаєм може зватися тільки продукт чайного дерева або чагарнику, — зазначає пан Безрукий. — Напій з трави меліси, м’яти, шавлії й інших трав нехай так і називається напоєм, у крайньому разі, узваром, еліксиром, але ніяк не чаєм. Або — приклад із вершковим маслом. За твердженням спеціалістів, так повинен називатися тільки продукт із коров’ячого молока без будь-яких рослинних добавок. До речі, у Росії нещодавно прийнятий закон, який говорить, що вершковим може називатися тільки справжнє коров’яче масло.
На які словесні гачки найчастіше попадається покупець: «Без холестерину» «Без консервантів» «Екологічно чистий» «З добірних зерен (насіння)» «З вітаміном Е, F» «100-відсотковий сік» «Англійський (крупнолистовий, середньолистовий) чай»
