Цього тижня героєм рубрики став 20-річний Дмитро, студент одного з рівенських університетів, який не уявляє свого теперішнього життя без КВК, театру та журналістики. У вільний від цих захоплень час юнак читає сучасну українську та зарубіжну літературу. Від життя він «вимагає» небагато: хоче мати цікаву роботу, і щоб грошей вистачало на житло, харчі та одяг, причому навесні Дмитро полюбляє носити вбрання стилю 80-х років, яке нагадує йому про неоромантизм.
— Наш Президент висловив бажання, щоб українці полетіли в майбутньому на Марс. Як ти ставишся до подібних його заяв? — Мені здається, що для всіх українців було б краще, якби Леоніда Кучму відправили років на 30 на планету Марс. — Рівнянин Володимир Мартинчук став лауреатом премії «Гордість країни», бо самостійно виховує чотирьох доньок без дружини. Сімейна історія лауреата зворушила Андрія Шевченка, який запросив його на футбольний матч в Італію. Що це: везіння чи невелика компенсація? — Це маленька частина винагороди за старання пана Володимира і силу волі, бо недаремно він назвав своїх донечок Віра, Надія і Любов. — Якщо перефразувати відому приказку на «Не кажи гоп, доки начальство не скаже!», то як можна її пояснити? — Те, що нам змогла залишити радянська система, то це звичка застосовувати керівництвом важелі управління, які гальмують наш розвиток та заважають розкриттю творчого працівника. Аби таке не трапилося з вами, потрібно докласти всіх зусиль, щоб бути самому собі начальником. — Чи схвалюєш те, що молодь вдається до прогулювання уроків та лекцій, щоб посидіти в комп’ютерних клубах? — Я, звичайно, розумію, що технічний прогрес вимагає знання ПК, але якщо ця тенденція набере більших обертів, то скоро хлопцям більше подобатимуться комп’ютери з рідкокристалічними моніторами, аніж довгоногі симпатичні дівчата. — Вчора я був свідком, як троє восьмирічних хлопчаків посеред центральної вулиці міста дістали поліетиленові пакети і на очах у перехожих почали наливати туди клей, щоб понюхати його. Хто винен у тому, що наше молоде покоління просто плює на своє майбутнє? — Я гадаю, що ті хлопці діють за принципом: чим раніше почнеш — тим раніше закінчиш. А у цьому винні всі, починаючи з самої молоді й закінчуючи самі здогадайтеся ким. — На твою думку, чи не задорого коштує квиток у кіно для студентів, навіть якщо вони користуються пільгами? — Я прихильник перегляду нових блокбастерів у домашніх умовах, а справжні шанувальники кінематографа нічого не втратять, якщо не побачать цей фільм не на великих екранах. Сьогодні студенту важко знайти кошти, щоб піти в кіно, проте студенти бувають різні. — Кажуть, щоб довіряти людині, треба з нею пуд солі з’їсти. Чи проводиш ти на своїх друзях подібні випробування? — Щодо друзів використовую «формулу» одного класика, який сказав: «Мати одного друга добре, мати двох друзів — дуже добре, а трьох — майже неможливо!».
