Загалом враження від відпочинку у Хрінниках різні — одним заважають надто гучні компанії, що засиджуються до ранку біля мангалів (а таких — найбільше у вихідні), іншим здається, що тут надто провінційно і по-радянському (це про здебільшого не дуже сучасні комунальні зручності), а дехто нарікає — мало місця у воді, скільки, мовляв, того водосховища (як альтернативу, на їхню думку — кращу, називають Біле озеро).
Загалом враження від відпочинку у Хрінниках різні — одним заважають надто гучні компанії, що засиджуються до ранку біля мангалів (а таких — найбільше у вихідні), іншим здається, що тут надто провінційно і по-радянському (це про здебільшого не дуже сучасні комунальні зручності), а дехто нарікає — мало місця у воді, скільки, мовляв, того водосховища (як альтернативу, на їхню думку — кращу, називають Біле озеро). Та ніколи ще тут не відчували дефіциту у відпочивальниках — люди їдуть, як правило, щоліта, добре знаючи, що їх тут чекає. Тепер такий відпочинок називають по-сучасному — зелений туризм, і прихильників його є чимало у всьому світі.
Втім, для надміру прискіпливих до побутових умов є альтернатива — на лівому березі водосховища повиростали дачі, які за своїми розмірами змагаються з відомчими санаторіями, та затишні приватні садиби, що здаються в оренду. Тільки такий відпочинок буде суттєво дорожчим. Оренда літнього дерев'яного будиночка, які розташовані на території відомчих чи комунальних санаторіїв, коштує від 200 до 400 гривень за добу. Здебільшого вони двокімнатні, розраховані на 4-х осіб. Втім, заплатив за будинок — і нікого не цікавить, скільки людей тут ночує. Якось на територію бази заїхала бусом велика компанія, то не всі вмістились у будинок — дехто ночував у наметі, який встановили поряд. Тобто звичаї і порядки тут дуже демократичні. У корпусах відомчих баз відпочинку, наприклад, можна знайти кімнату на двох з усіма зручностями за 150-160 гривень на добу, а з харчуванням — 300. Зрештою, замовити їжу у відомчих їдальнях може будь-хто — триразове харчування тут від 100 гривень на день. Чи якісне? Дівчинка, з якою тут познайомились, розповіла, що «особливо котлєти тут смачні»... Якщо ж котлети з їдальні вам не смакують, а достатньо харчів із собою не привезли— купити тут можна все, в тому числі й м'ясо для грилю — зокрема, у магазинчику навпроти електростанції. Молоко, сир, сметану, фрукти — привозять на велосипедах місцеві, причому продають дешевше, ніж на рівненському базарі.
А от оренда дачі чи вілли обійдеться примхливому відпочивальнику дорожче. Наприклад, за оренду на добу скромного дерев'яного котеджу на п'ятьох, в якому три спальні, кухня-студія, ванна кімната, приватна територія з альтанкою та мангалом, доведеться заплатити 1000 гривень. Є, щоправда, ще один варіант — найбільш економний: наметове містечко. Але й тут доведеться платити — і за в'їзд автомобілем, і за розташування намета. До речі, тим, хто хоче спокійного відпочинку, радимо їхати у будні — менше людей і не так гамірно. А от з п'ятниці тут починаються дискотеки з гучною музикою — якщо ви не танцюєте, то заснути буде важко. Заїжджають також веселі компанії, які за вихідні намагаються «релаксувати» сповна. Чим ще можна зайнятись у Хрінниках, окрім купання, засмагання на пляжі, танців вечорами, спілкування з друзями біля багаття? Можна орендувати катамарани або човни, і милуватись з води мальовничими крутими берегами. Або ж на велосипедах — у мандрівку по лісових дорогах або ж до сусідніх сіл — Хрінники, Стовпижин, Боремель. Можна піти у ліс по гриби, малину, ожину. Можна, прогулюючись витоптаною стежкою вздовж водосховища, вийти на крутий берег Стиру, звідки довго милуватись панорамним краєвидом. Тут же — сліди археологічних розкопок: за 20 років береги добряче розкопали і знайшли чимало цікавих артефактів.
Для любителів технокраєвидів можна порадити прогулянку до гідроелектростанції — лише дві таких є на Рівненщині, чому б і не оглянути. Тим паче, кажуть, можна напроситись і на екскурсію — покажуть, як працює турбіна. Але найбільше приваблює у Хрінники риболовля: недарма кажуть про водойму — «рибне місце», бо затяті рибалки без улову не повертаються. Вистачає не тільки на юшку. Рибу смажать на мангалі й навіть коптять — біля деяких будиночків є спеціальні пристосування. Тож одразу видно, де проживають риболови. І на завершення — про комарів. Багатьох їхня наявність дуже відлякує від відпочинку «на природі». Так-от, якщо вони тут і є, то в невеликій кількості. Тож спокійно можна вечеряти на подвір'ї — так і роблять бувалі, облаштовуючи під накриттям стіл із лавками.
