Про історію однієї вимушеної переселенки та рівненські тарифи.
Електрика, тепло і вода — здавалося б, такі буденні речі, на які ми вже навіть не звертаємо уваги, адже звикли, що вони обов’язково мають бути в наших оселях. Тому по-справжньому цінувати починаємо лише тоді, коли залишаємося без них.
Як це жити тижнями без світла та води, коли не маєш можливості приготувати їжу, не кажучи вже про те, щоб випрати речі чи елементарно помитися, не з чуток знають і можуть розповісти ті, хто вимушений був тікати до нас від війни з міст, що з перших днів повномасштабного вторгнення знаходяться під постійними обстрілами окупантів.
Наталія Мельнікова разом зі своїм неповнолітнім сином та мамою змушені були переїхати до Рівного у квітні 2022 року з Харкова — міста, жителі якого від початку повномасштабного вторгнення одними з перших бачили колони російських танків, мародерство окупантів та вимушені були засинати і прокидатися під звуки вибухів ракет.
— Знаєте, коли живеш звичайним мирним життям, то особливо не заморочуєшся над тим, є вода чи немає. Навіть якщо і доводилося якийсь час бути без централізованого водопостачання через порив, то завжди можна було купити воду в сусідньому магазині чи набрати у колодязі, що неподалік із нашою багатоповерхівкою, — каже пані Мельнікова. — І зовсім інша справа, коли весь твій 16-поверховий будинок залишається на кілька днів без світла та води. Коли більше сотні його жителів, серед яких чимало літніх людей та дітей, просто змушені жити у підвалі, не маючи змоги ні помитися, ні нормально приготувати їжу.
У таких нелюдських умовах пані Наталя зі своїм сином та літньою мамою, в якої до того ж на той час була рука зламана, опинилася з першого дня повномасштабного вторгнення, коли ворожі ракети влучили в електропідстанцію і пошкодили водопровід. Тоді цілий мікрорайон залишився без води та електрики.
Жінка пригадує, як спочатку, в нетривалих перервах між обстрілами, доводилося бігати до сусіднього колодязя по воду, але згодом і там її не стало. Рятували волонтери та працівники місцевого водоканалу, які, окрім робіт з відновлення водопостачання, ще й ризикуючи життям, бо під постійними обстрілами, підвозили питну воду зі свердловини на Роганьському заводі.
— Тоді відбулася кардинальна переоцінка цінностей, — продовжує наша співрозмовниця. — Тож навіть коли нам усією сім’єю вдалося виїхати до Рівного, ми продовжували платити за комунальні послуги в харківській квартирі (за воду платять за нормами, а не за лічильником. — Авт.) Бо ж люди там теж працюють і попри все докладають максимум зусиль, щоб у харків’ян була в оселях вода.
Таких свідомих споживачів послуг, як пані Наталя, на «Рівнеоблводоканалі» переважна більшість — понад 90%. Населення попри війну та фінансові труднощі намагається справно сплачувати за спожиті послуги водопостачання та водовідведення. Та навіть якби цей показник сьогодні був 100%, отриманих коштів на покриття витрат підприємства однаково не вистачало б. На водоканалі кажуть, все через основні складові тарифу (електроенергія, реагенти, пально-мастильні матеріали, мінімальна зарплата, екологічний та земельний податки), які за останні більш як два роки зросли в рази. А от сам тариф обласного водопостачального підприємства досі залишається на довоєнному рівні.
— Востаннє тариф затверджувався наприкінці 2021 року, — пригадує виконуючий обов’язки директора «Рівнеоблводоканалу» Андрій Грухаль. — Відтоді реагенти для знезараження води подорожчали вдвічі. Так само подорожчали і пально-мастильні матеріали. Про вартість автомобільного газу взагалі мовчу, бо зросла вона на 200%. Та що там говорити, відтоді вартість електроенергії, яка є основною складовою нашого тарифу, вже на 60% подорожчала.
За цей час, пригадує пан Грухаль, НКРЕ КП вже робила кілька спроб переглянути тарифи водопостачальних підприємств. В середині 2023 року навіть прийняли новий, але одразу його і скасували. А на початку 2024-го опублікували на сайті інформацію про наміри збільшити тариф у два етапи — з 1 квітня і з 1 липня, але далі цього оголошення справа не дійшла.
— Не знаю, що більше тому причиною: відсутність політичної волі чи ще щось, але факт залишається фактом — нинішній тариф у 32 гривні 59 копійок за куб водопостачання та водовідведення є повільним вбивством підприємства, — розмірковує керівник «Рівнеоблводоканалу». — Сьогодні наш борг перед енергопостачальною компанією складає понад 66 мільйонів гривень, і справу вже передали до суду. Тому якщо тариф не збільшать найближчим часом, то це матиме катастрофічні наслідки. Далі буде виконавче провадження, арешт рахунків і блокування роботи підприємства…
За словами нашого співрозмовника, попри те, що вартість послуг водопостачання та водовідведення востаннє для «Рівнеоблводоканалу» затверджувалася ще наприкінці 2021-го, відповідно до процедури формування тарифів підприємство кожного разу подає НКРЕ КП планові розрахунки. Зробили це і цьогоріч. Відповідно до них, щоб обласне водопостачальне підприємство могло покрити свої витрати, а споживачі послуг і далі отримувати цілодобово централізоване водопостачання, вартість куба води тепер мала би складати орієнтовно 44–48 гривень.
...На прощання пані Наталя поцікавилася, чи не пов’язана наша розмова із можливим підняттям тарифів, про яке вже багато пишуть у різних ЗМІ. І коли почула ствердну відповідь, дещо засмутилася. Каже, складно буде матері-одиначці оплачувати комунальні послуги за новими розцінками. А потім, трохи подумавши, додала:
— Це логічно, бо зараз усе дорожчає, тому краще заплатити трохи більше і бути з водою, ніж сидіти без неї. Як тоді в підвалі у Харкові.
Влад ІСАЄВ.
