Прокуратура Рівного за матеріалами Державної служби боротьби з економічною злочинністю розслідує кримінальну справу, порушену відносно посадових осіб ВАТ «Рівнеазот» за перевищення ними службових повноважень. Буцімто вони у 2007 році незаконно реалізували іноземній компанії чотири бомбосховища, які не підлягають приватизації. Сума завданих державі збитків оцінена у понад 863,5 тис. гривень. Як повідомив прокурор Рівного Роман Федик, для порушення цієї кримінальної справи підстав було достатньо. Утім, про її перспективу, тобто чи буде доведений злочин, чи буде пред’явлене обвинувачення і чи відповідатимуть винні в суді, прокурори зараз не говорять. У людей, що перебувають «по різні сторони» цієї справи, протилежні точки зору.
— Об’єкти цивільної оборони не підлягають приватизації, тобто продавати їх — це незаконно, — говорить голова регіонального відділення Фонду держмайна в Рівненській області Віктор Матвієнко. — Під час проведення експертної оцінки, яку замовляло саме підприємство, бомбосховища увійшли в цілісний майновий комплекс «Рівнеазоту» і перебувають на його балансі. Вони мають свої, окремо від корпусів, інвентарні номери, а тому не можуть бути обліковані разом з наземними приміщеннями. Коли працівники регіонального відділення ФДМУ проводили перевірку на підприємстві, їм показали лише бухгалтерські документи, а на самі бомбосховища не допустили. Віктор Матвієнко припускає, що йдеться про доволі великі приміщення, які на випадок надзвичайної ситуації мали вміщувати увесь штат заводу, а колись на «Рівнеазоті» працювало у кілька разів більше людей, ніж тепер. Балансоутримувач бомбосховищ має укласти з Фондом держмайна угоду на їхнє утримання, причому, як наголосив п.Матвієнко, це обов’язково. Утім, із 63 таких об’єктів цивільної оборони, що числяться в нашій області, «обов’язковості» дотрималися лише 26 підприємств. Щодо можливостей використання бомбосховищ, то чіткого переліку того, що в них можна розміщувати, п.Матвієнко не назвав. Головне, що там не може бути виробництва, адже все обладнання має демонтуватися за 12 годин, щоб у випадку надзвичайної ситуації у ньому могли сховатися люди. Прикладом ефективного використання такого об’єкта може бути Рівненська фотогалерея, адже вона розміщена саме у бомбосховищі. За неправильний приклад п.Матвієнко назвав кафе на вул.Князя Романа: балансоутримувач має договір з Фондом держмайна на утримання приміщення, але має ще 4 додаткові угоди, які дозволяють йому торгувати спиртним і не платити за оренду, як інші аналогічні заклади.
Коментар: Михайло Заблуда, голова правління ВАТ «Рівнеазот»: — Це була цілісна система цивільної оборони. На кожному підприємстві були подібні бомбосховища. В процесі акціонування нашого підприємства ці об’єкти залишилися у власності Фонду державного майна України. Ми ж були тільки їх балансоутримувачами. Вони знаходяться під адмінприміщенням заводу, тому ці бомбосховища були включені у цілісний майновий комплекс і рахувалися як підвальні приміщення. Свого часу, коли підприємство виводили зі стану банкрутства, інвесторам, які розрахувалися з усіма боргами заводу, було передано частину основних активів. Податківці вирішили: раз продали цю будівлю, то, відповідно, продали і вищезгадані бомбосховища. Вони навіть не поцікавилися, на якому обліку вони перебувають. А вони рахуються на спеціальному балансі. Ми повідомили податківців, що бомбосховища не продавали. Зрештою, вони перебувають у такому стані, що я дуже сумніваюся в їхній комерційній привабливості. Нам доводиться лише викидати гроші на їхнє утримання. Щоб спростувати таке звинувачення, ми звернулися у прокуратуру, надали усі необхідні документи. Прокуратура провела з цього приводу перевірку. Взагалі, я вже звик до різноманітних звинувачень. З першого дня, як тільки я очолив це підприємство, мене постійно у чомусь звинувачували, відкривали якісь ефемерні кримінальні справи. Певно, комусь дуже вигідно підривати імідж нашого підприємства. Але, як кажуть, собаки гавкають, а караван іде. «Азот» на сьогодні є найбільшим платником податків в області, більше двох тисяч людей отримують без жодних затримок досить високу заробітну платню, ми постійно нарощуємо темпи виробництва. Що ще потрібно для нормального розвитку підприємства і, відповідно, нашого регіону в цілому?
