Про примарні перспективи житлової черги говорилось неодноразово. Але вона існує. Попри те, що майже не рухається — серед 9 тисяч черговиків навіть власники «перших» номерів чекають на безкоштовну квартиру понад 30 років. У міськвиконкомі спеціальний відділ — обліку і розподілу житла існує. Хоча всі чудово розуміють, що неможливо поділити те, чого немає — адже за бюджетні кошти в місті вже не одне десятиліття нічого не будується. Упродовж останніх двох років, щоправда, ділитися з містом почали приватні інвестори, яких зобов’язали 3% із збудованого передавати безоплатно у розпорядження міста. Але черговикам і вони не дістаються.
За два роки інвестори надали місту 23 квартири. Майже всі вони дістались мешканцям знесених будинків у районі вулиць Шкільної та Соборної, на місці яких нині збудовано багатоповерхівки. І лише дві з квартир, наданих інвесторами, цього року потрапили на житлову чергу. За рішенням міськвиконкому, у двокімнатних квартирах у будинку №7 на вулиці Тихій поселяться із сім’ями інвалід армії 3-ї групи Віктор Федорович і суддя міського суду Микола Бердій. Причому суддю не зняли з квартирного обліку, оскільки у нього є син і донька, а згідно з законодавством, вони мають мешкати у різних кімнатах. Отже, п. Бердій має всі підстави для отримання в майбутньому трикімнатної чи навіть чотирикімнатної квартири, оскільки судді може надаватися додаткова житлова площа. Що стосується отриманої двокімнатної квартири, то він зможе її приватизувати. Адже назване житло не має статусу службового і не надане як тимчасове, оскільки тимчасова реєстрація та тимчасове надання квартир нині заборонені. І Віктор Федорович, і Микола Бердій мають право на позачергове отримання житла. Однак у міській квартирній черзі є загалом близько двох тисяч позачерговиків. Серед них — сироти, інваліди, одинокі матері, молоді спеціалісти, мешканці аварійних будинків, працівники прокуратури, міліції та ін. Найперші чекають на житло з 1982 року. Натомість Віктор Федорович у списку під №745 і очікує житла з 1994 року, Микола Бердій — під №983 і чекає з 2005 року. Як же їм вдалося отримати житло, випередивши тих, хто у черзі перебуває довше, адже, згідно з Житловим кодексом, черговість надання житлових приміщень визначається за часом взяття на облік? Квартиру, яка дісталася п. Федоровичу, відділ з обліку й розподілу житла запропонував розподілити у список осіб з числа інвалідів війни (армії). Але двоє інвалідів війни, які мали право отримати житло раніше, ніж п. Федорович, потребували однокімнатних квартир. Тож двокімнатна квартира дісталася сім’ї п. Федоровича, який у списку інвалідів війни 23 групи під №2. Що стосується судді Миколи Бердія, то поклопотався про надання йому житла голова облдержадміністрації Віктор Матчук, який видав відповідне розпорядження, та голова міського суду Петро Денисюк. Хоч у міській житловій черзі налічується 24 працівники прокуратури та суду, частина з яких очікує на житло довше, ніж п. Бердій, члени міськвиконкому погодилися надати йому житло. Мотивування більш ніж дивне: якщо цього не зробити, «суддя вимушений буде брати хабарі». Сумніви щодо законності надання судді квартири має начальник міського відділу з обліку й розподілу житла Юрій Щербаков: — Згідно із законодавством, не пізніше ніж через шість місяців після обрання, суддю мають забезпечити житлом місцеві органи державної виконавчої влади за місцем знаходження суду. А в разі незабезпечення судді житлом у зазначені терміни суд за рахунок держбюджету може придбати житло за ринковими цінами і передати його у користування судді. Зважаючи на це, купувати квартири для суддів повинна облдержадміністрація або територіальне управління Державної судової адміністрації. З такими аргументами не згодна начальник територіального управління Державної судової адміністрації Світлана Арістова: — Міська влада Рівного в даному випадку і є державною виконавчою владою за місцем знаходження суду. І таким чином забезпечує суддів житлом міська влада в Острозі, Зарічному, Кузнецовську, Костополі, Сарнах. На жаль, із забезпеченням суддів квартирами ситуація нині складна, особливо у Рівному. Тут у житловій черзі перебуває 3 судді з міського та 3 — з Рівненського районного суду. А загалом в області очікують на житло 23 судді. Судова адміністрація за державний кошт торік змогла придбати усього три квартири, цього року нам дали гроші тільки на одну. Тож судді мусять або винаймати житло, або жити в гуртожитках. Так, суддя Бердій перебуває у черзі на отримання житла з 2005 року. Тим часом мешкає з сім’єю у кімнаті площею 12 кв. м у гуртожитку. Переконаний у тому, що квартиру судді мають купувати за кошт державного бюджету і депутат міськради Анатолій Чугуєвець. Він збирається клопотати про скасування рішення про надання квартири судді Бердію, бо вважає, що міська влада має подбати про сиріт, а не про суддів: — Сироти за останні кілька років отримали у Рівному усього п’ять квартир. У Києві всіх сиріт забезпечують житлом, а ми знаходимо квартири для суддів, земельні ділянки — для прокурорів, начальника СБУ тощо.
Довідка «РВ»: Нині у з усіх осіб, які перебувають у міській житловій черзі, 1096 мають право на позачергове отримання житла, 2642 — на першочергове. Серед першочерговиків — 528 багатодітних сімей, тобто тих, у яких троє і більше дітей. Щомісячно з житлової черги знімають близько 3040 осіб, оскільки вони втрачають право на отримання житла, але за цей період і додається до черги близько 60 нових осіб.
